Skip to main content

Full text of "Svoboda-1991-016"

See other formats 


5У0ВСША 

в К Я А І N І А /V О А/і V 




СВОБОДА 

УКРАЇНСЬКИЙ ЩОДЕННИК 



Пам'ятаймо | 
• про ! 
Україну! | 



УОІ_. ХСУІІІ. Ч. 16. ЛЕНЗЕУ СІТУ апО МЕ\Л/ УОНК, РРЮАУ, ^ШАВУ 25, 1991 СЕИТЗ 25 ЦЕНТІВ ДЖЕРЗІ СИТІ і НЮ ЙОРК, П’ЯТНИЦЯ, 25-го СІЧНЯ 1991 N0.16. РІКХСУІІІ. 



М. ГОРИНЬ ЗВЕРНУВСЯ 

ДО КОНГРЕСУ ЗСА 



Київ (УНІАР), — Мілі- 
ційні патрулі, посилені вій- 
ськовослужбовцями внут- 
рішніх військ та бійцями 
загонів міліції особливого 
призначення (ЗМОП), з’я- 
вилися на вулицях Дніпро- 
петровського та в деяких 
інших частинах України 19- 
го січня, тобто напередодні 
свята державности і собор- 
ности України. Причиною 
для цього стало підпалення 
невідомим дверей у будин- 
ках міського виконавчого 
комітету та обласного комі- 
тету КПУ в Дніпропетров- 
ському в ніч з 18-го на 19 - 
-те січня. 

Безглуздість цього злочи 
ну очевидна і наводить на 
думку, що тут має місце 
провокація за тим самим 
сценарієм, що і в Литві та 
Латвії. Згідно з повідом- 
ленням ТАСС, настав неспо 
кій також у Естонії, де 21-го 
січня вночі пролунало два 
вибухи в Талліні. Після по- 
дій у Вільнюсі та Ризі ніхто 
не сумнівається, що це про- 
вокація з метою введення 
військ, бо у Литві та Латвії 
введенню військ також пере 
дували вибухи та підпали. 

Голова Політичної Ради 
Народного Руху України, 
депутат Верховної Ради Ук- 
раїни Михайло Горинь 20- 
го січня 1991 року надіслав 
звернення до Конгресу ЗСА 
ось текст цього звернення. 

,, 20-го січня 1991 року 
Україна відзначила День 
Соборносте. Вдруге за час 
від 1919 року, коли землі 
України були вперше за 
багатовікову історію об’єд- 
нані в єдину незалежну Ук- 
раїнську Народну Республі- 
ку, український народ відзна 
чив це свято на всьому об- 
ширі своєї країни. 

Нині Україна розпочала 
відбудову суверенної держа 
ви, найважливішою міткою 
цього історичного процесу 
стала деклярація про дер- 
жавний суверенітет Украї- 
ни, прийнята Верховною 
Радою УССР 16-го липня 
1990 року. Деклярація, як і 
ряд інших важливих доку- 
ментів, що прийняті верхов 
ним органом влади і спря- 
мовані на досягнення Укра- 
їною дійсного і реального 
суверенітету, знаходять ро- 
зуміння серед загалу україн 
ського народу. 

Але події в республіках 
Балтії засвідчують, що 
шлях України до здобуття 
незалежности є надзвичай- 
но важким. Народ України 
не убезпечений від викорис- 
тання проімперськими си- 



лами крайніх, навіть війсь- 
кових заходів, спрямова- 
них на збереження тоталі- 
тарної та унітарної структу 
ри СССР. 

Тому Політична Рада На 
родного Руху України вва- 
жає, що подальший шлях 
України до здобуття даних 
Богом прав народу буде 
стократ важчим, якщо до- 
магання демократичних 
сил не отримають розумін- 
ня та підтримки з боку країн 
та урядів, котрі за основу 
своєї діяльносте беруть Уні 
версальну Декларацію Прав 
Людини і мають за обов’я- 
зок перед Богом і своїми 
народами сповідувати її 
принципи у внутрішній та 
зовнішній політиці. 

Поважаючи вашу послі- 
довну відданість демокра- 
тичним принципам, виража 
ємо надію, що Конгрес ЗСА 
з розумінням поставиться 
до наших проблем і будува- 
тиме свої подальші відноси 
ни з СССР з урахуванням 
змін, що відбулися в пози- 
ції кремлівського керівницт 
ва, та своїми діями не стри- 
муватиме об’єктивні проце- 
си розпаду останньої в світі 
тоталітарної комуністичної 
імперії, що принесла багато 
горя десяткам народів”. 

З України також надійш- 
ли повідомлення, що голо- 
ва Верховної Ради України 
Леонід Кравчук 21-го січня 
прибув у Донецьке для зуст 
річі з трудівниками Дон- 
басу у зв’язку з переходом 
вугільної промисловосте 
України у підпорядкування 
республіканським органам. 
Офіційний Київ визнав, що 
між ним і Москвою у цьому 
питанні зберігаються непо- 
розуміння. Л. Кравчук вис- 
ловив надію, що ситуація у 
вугільній промисловості 
України зміниться на краще 
в наслідок згаданих рішень. 

Перший секретар ЦК 
КПУ Станіслав Гуренко21- 
го січня очолив у Києві цере 
монію покладання квітів до 
пам’ятника Ленінові в річ- 
ницю його смерти. 

Заступник голови Ради 
Міністрів України Костян- 
тин Масик повідомив ко- 
респондентів, що в респуб- 
ліках незабаром буде введе- 
ний закон „прямої дії” щодо 
проблем Чорнобиля і тих, 
хто постраждав від радіяції, 
живучи і працюючи на зара 
жених територіях. К. Ма- 
сик заявив, що закон „пря- 
мої дії” перекреслює будь- 
які підзаконні акти і допов- 
нення. 



Появилося чергове число 

„Рідної Школи ” 



Ню Йорк. — Нове число 
журналу „Рідна Школа” ч. З 
(97) появилося недавно з 
датою листопада 1990 року 
та є першим у цьому ново- 
му шкільному році. На об- 
кладинці видніє світлина 
учнів і вчителів Школи Ук- 
раїнознавства ОУА „Само- 
поміч” в Ню Йорку, а над 
нею напис „Наша зміна”. 

В цьому числі журналу 
поміщено багатий матеріял 
про українську мову та її 
вплив на процес пробуджен 
ня української свідомости 
тут в діаспорі та в Україні. В 
журналі є цікаві статті про 
українську громаду в Литві 
та спробу організувати не- 
дільні школи, щоб познайо- 
омитись з українською мо- 
вою, літературою, історі- 
єю та культурою; цікаві 
звідомлення про імпрези та 
успіхи учнів шкіл україно- 
знавства в ЗСА: дуже вдалі 
спостереження директора 
школи з України про те, що 
читають діти у букварі та 



читанках. Крім цього є бага 
то новинок про події та 
факти з українського шкіль- 
ництва в Україні та в краї- 
нах поселення. В журналі є 
список ч. 8 словника-порад- 
ника для відросійщення та 
збагачення української мо- 
ви, авторства Анатоля Вов- 
ка, та прецікаві листи до 
Шкільної Ради з України та 
інших країн, де живуть ук- 
раїнці. 

Журнал „Рідна Школа” 
виходить тричі в рік, голов- 
ним редактором цього ви- 
дання є д-р Євген Федорен- 
ко. Річна передплата 8 ам. 
дол. Одне число кошту рє 
3.50 )включно з пересил- 
кою). Зацікавлені можуть 
купити це число журналу чи 
замовити передплату, звер- 
таючись до Шкільної Ради 
на адресу: Ебасаііопаї Соип 
сії ІІССА, Р.О. Вох 391 — 
Соорег Зіаііоп, Уогк, 
И.У. 10276-0391; іеі.: (212) 
477-1200. 



ПОЛЬЩА, МАДЯРЩИНА і Чехо-Словаччина, не зважа- 
ючи на советську дипломатичну інтервенцію, продовжу- 
ють засуджувати поведінку совєтської солдатні, зокрема 
військ міністерства внутрішніх справ, так званих чорнобе- 
ретників у Прибалтиці. Президент Чехо-Словаччини 
Вацлав Гавел написав совєтському президентові Міхаїло- 
ві Ґ орбачову листа, у якому він закликає його відмовитись 
від дальших насильств над республіками. У листі говорить 
ся, що Прага все ще належить до системи Варшавського 
Пакту і вона не може спокійно приглядатися, як одна з 
членських держав користується військовою силою проти 
республіканських урядів. 



папа затвердив українських Д. Язов також „НІЧОГО не знав " 
єпископів і назна чив інших про вбивства в Латвії 



ПЕНТАГОН ПОКИЩО 
ЧИСЛИТЬСЯ З СИЛОЮ ІРАКУ, 
НЕ ЗВАЖАЮЧИ НА 

ПЕРЕВАГУ АЛЬЯНТІВ 



Рим (ПС УКЦ). — Папа 
Іван Павло II затвердив 16- 
го січня назначення 10-ох 
греко-католицьких єписко- 
пів в Україні і покликав 
одного греко-католицького 
єпископа для Перемишля. 
Рівночасно він покликав 
п’ять римо-католицьких 
єпископів в Україну. 

Папа підтвердив на пості 
Верховного Архиєпископа 
Львова Кардинала Мирос- 
лава Івана Любачівського, 
а Архиєпископа Володими- 
ра Стернюка, ЧНІ, його 
містоблюстителем, з титу- 
лярним Архиєпископст- 
вом в Марсіянополі. Єпис- 
копом Івано-Франківського 
Софрона Дмитерка, ЧНІ, 
Єпископом Мукачева і Уж- 
городу Івана Семедія. 

Папа призначив Владику 
Филимона Курчабу, ЧСВВ, 
на пост Єпископа-помічни- 
ка Львова, даючи йому 
титулярну Епархію Абріт- 
то. Владику Михайла Саб- 
рину, ЧСВВ, призначено 
також на Єпископа-поміч- 
ника Львова і дано йому 
титулярну Епархію Бучел- 
льо. Третім Єпископом-по- 
мічником Верховного Ар- 
хиєпископа Львова Папа 
Іван Павло II назначив Єпи- 
скопа Юліяна Вороновсько 
го. Чину Студитів, даючи 
йому титулярну Епархію 
Деульто. 

Єпископами-помічника- 
ми Івано-Франківського ста 
ли Владики Іриней Білик 
ЧСВВ, що став рівночасно 
титулярним Єпископом Но 
ве, і Павло Василик, що є 
рівночасно титулярним 
Єпископом Пльотінополі. 

Єпископами-помічника- 
ми Мукачево-Ужгородуста 
ли Владики Іван Марґітич, 
що став титулярним Єпис- 
копом Скопельо ді Емімон- 
то, і Йосиф Головач, що 
став титулярним Єписко- 
пом Созополі ді Емімон 
то. 

Рівночасно Папа Іван Па- 
вло покликав на пост греко- 
католицького Єпископа в 
Перемишлі Івана Мартиня 
ка, який є титулярним Єпис- 
копом Вардімісси і поміч- 
ником Кардинала Йосифа 
Ґлемпа, ординарія вірних 
Греко-Католицької Церкви в 
Польщі. Новоіменований 
єпископ І. Мартиняк, народ 
жений в 1939 році в селі 



Спас в Західній Україні, 
студіював теологію і філосо 
фію в семінарії у Вроплаві і 
був висвячений в 1964 році 
тамже. Він був парохом у 
церквах латинського обря- 
ду у Вроцлаві та Ґ ожові. Він 
став ліцентіятом теології у 
1968 році, а від 1975 року 
почав працювати серед вір- 
них греко-католицького об- 
ряду в церкві Успення в Леґ- 
ніці. Від 1977 року він став 
частиною Епархії в Пере- 
мишлі, а в 1983 році він 
дістав титул митрата з рук 
Кардинала М.І. Любачівсь- 
кого. 20-го липня 1989 року 
Владика І. Мартиняк став 
Єпископом-помічником в 
ординарії для греко-като- 
ликів у Польщі. 

Разом із тими затверд 
женнями греко-католиць- 
ких єпископів для України 
Папа Іван Павло II покли- 
кав п’ятьох єпископів для 
римо-католиків в Україні. 
Пост Архиєпископа Льво- 
ва отримав Маріян Яворс- 
кі, перенесений туди із ти- 
тулярної Єпархії Лямбезі. 
Єпископом Житомира став 
о. Ян Пурвінський, тепе- 
рішній парох римо-като- 
лицької церкви в Житоми- 
рі, а Єпископом Кам’янця 
парох римо-католицької 
церкви в Маніковцях Ян 
Ольшанський. Єпископами 
-помічниками римо-като- 
ликів у Львові стали Рафа- 
ел Кєрницький і Маркіян 
Трофімяк, завдання яких 
обнімають територію УС- 
СР. 

Кардинал М. І. Любачів- 
ський заявив, що з великою 
радістю прийняв ці покли- 
кання єпископів для греко- 
католиків в Україні, як теж 
покликання єпископа для 
вірних греко-католицької 
церкви в Перемишлі та єпи 
скопів для римо-католиків в 
Україні. Цими покликання- 
ми, на його думку Церкви 
обидвох віроісповідань мо- 
жуть знову працювати в 
повній силі. Він молиться, 
щоб ці Церкви дали вірним 
такий напрям і провідницт- 
во, які вони потребують в 
часі віднови релігійного 
життя. Усі ці підтверджен- 
ня і покликання були прого 
лошені в офіційному часопи 
сі Ватикану „Ль Оссервато- 
ре Романо”. 



Москва. — Кореспондент 
газети „Ню Йорк Тайме” 
Сердж Шмеманн інформує 
у числі з 21-го січня, що 
військові частини^ міністер- 
ства внутрішніх справ СС- 
СР, так звані чорні берети, 
силою вдерлися до латиш- 
ського міністерства, проби- 
ваючи собі шлях з допомо- 
гою крісів і пістолів. У вислі 
ді зудару вони застрелили 
холоднокровно чотири осо- 
би і поранили понад 20. 

Офіційні латишські особи 
і принагідні свідки заявили 
західнім кореспондентам, 
що приблизно 100 „змопів- 
ців”, вишколених у таборах 
КҐБ для масових вбивств, 
поводились з присутніми 
так брутально, що виклика- ' 
ли здивування у цивілізова- 
них, непричасних до цих 
подій осіб. Вони били по 
головах прикладами крісів 
жінок, середньошкільників, 
старших осіб, а фоторепор- 
тера, який знімав на відео- 
стрічку їхню звірську пове- 
дінку, застрелили з пістолі з 
близької віддалі. 

У висліді трагічного зуда 
ру до будинку міністерства 
внутрішніх справ в Ризі 
наспіли відділи міліції, льоя 
льні до легально обраного 
республіканського уряду, і 
оточили тісним кільцем бу- 
динок. Здавалось, що може 
дійти до більшої кровавої 
розправи між московськи- 
ми чорноберетниками і ци- 
вілізованими латишами, 
але змопівці, зорієнтува- 
вшись мабуть до чого йде, 
тихцем покинули будинок, 
відгрожуючись розправою 
тим, які не визнають коне 
титуції СССР і підпорядко- 
вуються виключно латишсь 
кому урядові. 

Офіційне латишське ра- 
діо і совєтське пресове агент 
ство ТАСС закликали насе- 
лення до спокою, але не 
зважаючи на заклики тисячі 
осіб вийшли на вулиці міс- 
та, демонструючи в такий 
спосіб своє обурення пове- 
дінкою совєтських наслан- 
ців. Офіційні речники в Мос 
кві не коментували випадку. 
Прем’єр-міністер латишсь- 
кого уряду Іварс Ґодманіс, 
який очолював Народний 



фронт Латвії, за посередни- 
цтвом якого вдалось вики- 
нута комуністів з уряду шля 
хом легальних виборів, ви- 
магав вияснення від совєт- 
ського міністра оборони 
Дімітрія Язова, але Язов, 
взоруючись на прикладі Мі- 
хаїла Горбачова, заявив, 
що він нічого не знає про 
випадок у Латвії і з цією 
проблемою треба звертати 
ся до міністерства внутріш- 
ніх справ СССР, тобто до 
каґебіста Боріса Пуго. Язов 
і Горбачов вину за неспокої 
зіпхали на латишських наці 
оналістів і сепаратистів. 

У Вашінґтоні і взагалі у 
західньому світі дуже слабо 
зареаґували на події в Ризі. 
Представник Білого Дому 
Вілліям Гарлов заявив, що 
Уряд ЗСА прийняв вбивст- 
ва і заколоти дуже неспокій 
но, але на заяві і закінчи- 
лося. Ані згаданий пред- 
ставник, ані інший речник 
Державного департаменту 
не погрозили Москві жод- 
ними санкціями, принаймні 
економічного характеру, 
але Вашінґтон не може вес- 
ти з Москвою подвійної 
гри, кажуть політичні спос- 
терігачі, натякаючи на те, 
що президент Джордж Буш 
майже кожного дня телефо- 
нує до свого „друга” М. 
Горбачова й інформує його 
про воєнні дії на Близькому 
Сході, не застановляючись 
навіть над тим, що усі теле- 
они ідуть через централю 
ҐБ і що КҐБ інформує ще 
й досі диктатора Іраку Сад- 
дама Г уссейна як йому вес- 
ти війну з „американськими 
капіталістами”. 

Вселатишський Комітет 
національного збереження 
готується до перебрання 
влади в республіці. Хто во- 
ни? Переважно москалі, дея 
кі інші націонали та латиш- 
ські комуністи й каґебіста. 
В Москві відбулась 300-ти- 
сячна демонстраціля у під- 
тримку Латвії і засудом 
поведінки совєтських військ 
але подібні маніфестації не 
мали жодного впливу на 
диктатора М. Горбачова, 
його підручного Д. Язова і 
Владіміра Крючкова, керів- 
ника КҐБ, на події в Литві і 
Латвії. 



Вашінґтон. — Найвищі 
Представники Департамен- 
ту оборони і Пентагону, 
секретар Ричард Чейні і 
шеф об’єднаних шефів армії 
ген. Колин Л. Повелл, вис- 
тупаючи перед кореспонден 
тами на періодичній пресо- 
вій конференції заявили, що 
головне командування коа- 
ліційних армій в Єавдійсь- 
кій Арабії, не зважаючи на 
перевагу їхньої бойової си- 
ли, зокрема летунства, мор- 
ської фльоти, ракетних і 
танкових частин та перших 
успіхів в бомбардуванні 
військових об’єктів в Іраку і 
Кувайті, покищо обережно 
оцінюють силову спромож 
ність іракської армії. К. 
Повелл заявив, наприклад, 
що десь існує ще заховане 
від людського ока і амери- 
канських літаків іракське 
летунство, принаймні части 
на бойових літаків совєтсь- 
кого виробу, існують великі 
запаси далекобіжних ракет 
і головне викидень, якими, 
переважно ночами іракці 
обстрілюють не тільки тери 
торію Ізраїля і Савдійської 
Арабії, але пробують навіть 
пошкодити американські 
летунські бази. 

Тоді коли альянтське ле- 
тунство буде продовжувати 
нищити важливі військові 
інсталяції, пункти зв’язку 
тощо, велика частина аме- 
риканських військ пересува- 
ється на передову лінію 
фронту з метою не допустити 
до розвинення офензиви 
іракської армії, яка, окопав 
шись як крити на прикор- 
донні між Кувайтом і Сав- 
дійською Арабією, очікує 
наказу до наступу. Голов- 
ною стратегією Пентагону і 
головного командування в 
Савдійській Арабії є ізолю- 
вати і евентуально знищи- 
ти першу лінію фронту в 
надії, що після цього навіть 
частини Республіканської 
гвардії не бачитимуть біль 
ше надії на перемогу і може 
розпочатися моральний роз 
клад армії противника. Не 
всі військові спеціялісти й 
аналітики погоджуються з 
такою теорією і висновка- 
ми, маючи наглядний дос- 
від з восьмирічної війни 



Іраку з Іраном. Навіть в 
обличчі загибелі понад 
100,000 іракських вояків 
у численних великих бо- 
ях з іранцями, не зламали 
духа іракських мусулманів. 
Решта вже допильнувала 
Республіканська гвардія, 
яка у числі одного мільйо- 
на вояків, зайняла страте- 
гічні позиції не допускаючи 
до паніки, втечі, масового 
переходу на сторону ворога 
тощо. Треба припускати, 
що цей й інші випадки з 
минулої війни взяли до ува- 
ги стратеги Пентагону. Во- 
ни однак не знають, як зая- 
вив ген. К. Повелл, наскіль- 
ки бомбардування альянтів 
зменшило силу наземної 
армії Саддама Гуссейна. 

Більш оптимістично оці- 
нює ситуацію у Перській 
затоці сам президент 
Джордж Буш.. Він заявив у 
середу, 23-го січня, що одно 
тижнева воєнна кампанія 
проходить згідно з пляном і 
що перемога напевно буде 
незабаром по боці коаліції. 

Дещо інакше оцінюють 
ситуацію Р. Чейні і К. По- 
велл. Обидва заявили, що 
війна не скінчиться скоро і 
перед альянтами стоїть ще 
багато завдань, зусиль, а 
може й крови, щоб остаточ- 
но зламати силу іракського 
тирана. „Ніколи не треба 
тішитися власними успіха- 
ми і знецінювати силу про- 
тивника. Гуссейн може ма- 
ти в своєму розпорядженні 
ще досить сили і модерної 
зброї, щоб завдати нам уда- 
ру”, — заявив реаліст Р. 
Чейні. Повелл додав, що Є. 
Гуссейн все ще має тісний 
зв’язок з усіма своїми армій 
ськими частинами, не зважа 
ючи на знищення комуніка 
ційних центрів. Він, правдо- 
подібно розбудував цілу 
систему зв’язку під землею, 
включно до системи бунк- 
рів у яких є ще чимало зброї 
ракет, ракетних викиднів, 
амуніції, харчів та іншого 
військового запасу. 

Виглядає, кажуть військо 
ві спостерігачі, що страте- 
гія обережносте ген. К. По- 
велла є доброю. Вона збере- 
же життя багатьом воякам, 
американцям й іншим. 



У СВІТІ 



М. Ґ орбачов прийняв 

президента Латвії 



Москва. — У вівторок, 
22-го січня, Міхаїл Горба- 
чов прийняв у Кремлі голо- 
ву Верховної Ради Латвії 
Анатолія Горбунова і пер- 
шого секретаря ЦК Кому- 
ністичної партії республіки 
Альфреда Рубікса. Як пові- 
домляє ТАСС, під час роз- 
мови, яка тривала дві з поло 
виною години, „було звер- 
нено увагу на велику небез- 
пеку загострення соціяль- 
но-політичної ситуації в 
Латвії, що привела до зброй 
них сутичок і людських 
жертв”. М. Горбачов, як 
сказано у повідомленні ТА- 
СС, „висловив готовність і 
далі активно сприяти оздо- 
ровленню ситуації, зміцнен 
ню миру і згоди у Латвій- 
ській ССР та інших респуб- 
ліках Прибалтики”. 

Латвійський президент 
А. Ґорбунов сказав, що піс- 
ля зустрічі у Кремлі він 
настроєний більш оптиміс- 
тично. Він схарактеризу- 
вав розмову з Горбачовим 
як „конструктивну і друже- 
любну”. У понеділок депу- 
тат Верховної Ради СССР 
Анатолій Денисов висловив 
здогад, що Горбачов запро- 
вадить у Латвії президентсь 
ке правління, однак Ґорбу- 
нов заявив, що це може 
статися лише на випадок 



дальшого кровопролиття в 
республіці. 

Як повідомляє кореспон- 
дент газети „Вашінґтон 
Пост” Дейвид Ремнік, Ґор- 
бунов мусів погодитися на 
проведення у Латвії яко- 
гось „консультативного ре- 
ферендуму” з приводу від- 
новлення незалежности рес- 
публіки. В минулому Вер- 
ховна Рада Латвії відкида- 
ла вимогу Москви, щоб пе- 
ред досягненням незалеж- 
ности передував п’ятиріч- 
ний період переговорів і 
полагоджування взаємних 
матеріяльних претензій, а 
також всенародний рефе- 
рендум. Парлямент респуб- 
ліки відповів на це, що у 
1940 році ніхто не питав 
думки латвійців про те, чи 
бажають вони приєднатися 
до Совєтського Союзу. 

Якщо б референдум був 
проведений тепер, його ре- 
зультати можна передбачи- 
ти з останніх опитувань 
громадської думки. Латвій- 
ський уряд нині підтримує 
80 відсотків громадян, у 
тому числі більшість росій- 
ськомовного населення. 

У середу, 23-го січня, міс- 
цеві росіяни і чорноберет- 
ники захопили магазин з 
папером, але це не матиме 
впливу на друкування газет. 



КЕРІВНИКИ ПОШТОВОЇ служби ЗСА у вівторок, 22-го 
січня, схвалили „під протестом” нову 29-центову ставку за 
висилку листа першої кляси вже від 3-го лютого. Крім 
цього схвалено також і 4-центову підвишку до 19 центів 
для карток-поштівок. Нова поштова марка появиться в 
розпродажу вже у найближчих днях. На ній буде напис „Ф 
Фловер” і зображений червоний тюльпан на жовтому тлі. 
Ціни на марці немає, бо їх надруковано ще перед 
остаточним вирішенням цін. Також в короткому часі 
появиться додаткова чотирицентова марка, котру можна 
буде доліплювати до 25-центової. 



У ПОНЕДІЛОК ЗНОВУ трапився випадок захоплення 
совєтського пасажирського літака Аерофлоту, який летів з 
Ташкенту до Одеси. Захоплювач Ґеннадій Геннемець 
заявив пілотам і стюардесам, що він зірве літак в повітря, 
якщо вони не змінять курсу і не сядуть на одному з 
турецьких летовищ. Летуни зв’язалися з турецькими 
офіційними чинниками і звідти отримали відмовну 
відповідь. У зв’язу з браком пального літак був змушений 
приземлитися на одному з летовищ в Болгарії. На покладі 
літака знаходились 151 пасажир. Зараз після приземлення 
захоплювач здався добровільно в руки болгарської 
поліції. Показалось, що Геннемець не мав жодної бомби і 
взагалі не був озброєний іншою зброєю. Захоплювача 
заарештували, а літак з пасажирами відлетів до Одеси. Яка 
буде доля захоплювача Покищо не відомо. 

З ОГЛЯДУ НА ТЕ, ЩО війна на Близькому Сході є дуже 
коштовною. Уряд президента Джорджа Буша звернувся 
до багатьох країн за допомогою, зокрема до Японої і 
Німеччини. Речник японського уряду заявив, що справа 
фінансової допомоги для покриття коштів війни в районі 
Перської затоки скоро буде позитивно полагоджена. 
Японія, правдоподібно виділить зі своєї державної каси 10 
біл. дол. Скільки дасть Німеччина покищо не відомо, але 
правдоподібно не менше як 5 біл. дол. Досі Німеччина 
виділила для коаліційних держав 3,43 біл. дол. і погодила- 
ся вислати до Туреччини свої бойові джетові літаки, якщо 
та країна буде загрожена режимом Іраку. Військових 
частин Німеччина, згідно з новим договором, не може 
висилати за кордон і може вживати їх виключно для 
оборони власної країни. 

ЗАХІДНЯ ПРЕСА, покликаючись на німецьку газету 
„Більд ам Зонтаґ”, написала, що німецькі компанії на 
протязі років будували для іракського диктатора протиа- 
томний бункер 60 футів під його одним палацом у 
невідомій місцевості. У бункері можесвобідно приміщува- 
тись 25 осіб і вони можуть там перебувати без допомоги зі 
зовні цілий рік. Сама конструкція бункеру витримує понад 
500 степенів горячі, а атомна бомба, найсильнішої 
конструкції, може тільки потрясти люксусовим сховищем, 
яке включає також вигідну приватну квартиру, харчі, 
питну воду, і багато інших речей. Будова бункеру 
коштувала понад 100 міл. дол. Очевидно, згадана німецька 
газета не подає джерела своєї інформації, але вона напевно 
походить від робітників, які були затруднені при будові. 

НІМЕЦЬКИЙ ВІДДІЛ Червоного Хреста в Берліні 
повідомив, що цивільне населення масово втікає з Іраку до 
Йорданії. За останніх кілька днів іраксько-йорданський 
кордон пересікло коло 100,000 осіб. Населення не бачить 
можливости збереження себе перед масовим і систематич- 
ним бомбардуванням іракських міст. Військові, як заявив 
один з утікачів, заховались в бункери, залишивши 
цивільне населення на поталу воєнних дій. Велику частину 
втікачів творять курди, які є великими противниками 
іракського диктатора Саддама Гуссейна. 



В АМЕРИЦІ 

МИНУЛОЇ П’ЯТНИЦІ в Солт Лейк Ситі, Юта, на виступі 
дуже популярного музичного ансамблю АС-ДС згинуло 
троє підлітків, що їх товпа просто затоптала. Цей 
трагічний випадок набирає чимраз більш скандального 
вигляду, бо свідки стверджують, що, не зважаючи на 
трагедію ансамбль продовжував свій виступ. Одначе члени 
ансамблю твердять, що не знали про трагедію, а довідав- 
шись про це відразу припинили свій виступ. 

ЗГІДНО ЗІ СТАТИСТИКОЮ Федерального бюра пере- 
пису населення, кількість мешканців стейту Вірджінія 
зросло за останніх десять років на 15.7 відсотка, підвищу- 
ючи загальне число громадян стейту до 6.2 міл. осіб. 
Наплив в’єтнамців, камбоджійців, ляосців і інших азійсь- 
ких народів причинився до 11 відсотків зросту населення 
стейту. Причиною цього швидкого зросту населення в 
цьому стейті дослідники уважають економічний добробут, 
зріст іміграції до Вірджінії на багато перевищує загальний 
зріст населення в цілій країні. Такі точні звітування 
расового перекрою населення стейтів є дуже допоміжними 
у розподілі голосуючих округ. 

У ДВОХ НАЙНОВІШИХ дослідних працях виказується, 
що в лікарнях для старших віком осіб велике їх число є 
прив’язане чи обмежене до ліжок і крісел на колесах або 
дається їм сильні ліки на заспокоєння без узасаднення, що 
їм цього потрібно. Дослідники із Єйлського університету, 
перевівши спостереження у 12-ох таких лікарнях південно- 
го Конектикат, ствердили, що 59 відсотків жителів цих 
лікарень були фізично обмежені в рухах, а впродовж 
одного року зменшилося вже тільки до 31 відсотка. Ці 
обмеження це пересічно ремені або камізельки, що 
прикріплюють пацієнта до ліжка чи крісла на колесах. 
Інша дослідна праця базувалася на лікарнях вісьмох 
західніх стейтів, була проведена науковцями Міннесотсь- 
кого університету та виявляє що один із п’яти пацієнтів 
отримує сильні заспокоюючі ліки. Обидві ці дослідні праці 
вже цими днями будуть надруковані у престижевому 
журналі американської медичної спілки. 



ФОНД ВІДРОДЖЕННЯ 

УКРАЇНИ - УНС 

З Головної Канцелярії УНСоюзу інформують, 
що до новоствореного Фонду Відродження України 
— УНС вплинуло від членів УНС до середи, 23-го 
січня, 6,292 чеків — дивіденд, відсотків від боргових 
зобов’язань і добровільних датків на суму 

162,471.52 





2 . 



СВОБОДА, П’ЯТНИЦЯ, 25-го СІЧНЯ 1991 



Ч. 16. 




РОІЖПЕО 1893 

З'.'оЬосіа (І38М 0274-6964) і$ риЬІізґіеО сіаііу ехсері ЗипОауз. 
Мопсіаук. апсі Іюіісіауз Ьу 16е ІІкгаїпіап N3110081 Аззосіаііоп. 

Шс зі ЗО Мопідотегу ЗІгееі. Зегцеу Сііу. N 3 07302 ■ 

ЗуоЬоОа: (201) 434-0237 _ Е^А: (201) 451-2200 

Бюро УНС у Вашінґтоні: (202) 347- У МА^/; (202) 347-86зГ("факс") 



Розітазіег Зепс) асісігезз сОапдез Іо 
' ЗуоЬоОа '. ЗО Мопідотегу ЗІгееІ. Зегзеу Сііу. N Л 07302 
ТеІ (201) 434-0237. (201) 434-0807. (201) 434-3036 

ЗесопО СІазз Розіаде раїс) аі Зегзеу Сі(у. N ^ 



Передплата на оік $40 00. на півооку — $22 00. на 3 місяці — $12 00 
Для членів УНСоюзу $ 1 5.00 річно. За кожну зміну адреси — $1 00 
Чеки і "топеу огрегз" виставляти на "ЗуоЬоРа" 



Статті і пог.иси підписані авторами, не мусять відповідати погля- 
дам Редакції Редакція застерігає собі право в потребі виправляти 
і скорочувати надіслані матеріали Незамовлені матеріали повер- 
тається тільки тоді, коли автор собі це виразно застеріг, долучив- 
ши заадресовану коверту з відповідною поштовою оплатою. — 
За зміст оголошень Редакція не відповідає 



Р О Вох 346 Зегзеу СІІу. N 3 07303 



Визвольний рух на Балканах 

Балканські народи відіграли в різних епо- 
хах, від античної по нинішній час, важливу ролю 
у всесвітній історії. Атенська республіка у Г реції 
була колискою сучасної демократії (сьоме 
сторіччя перед народженням Христа). У тепері- 
шньому сторіччі камінчиком, що зрушив лявіну 
Першої світової війни, був атентат сербського 
студента Прінчіпа, який застрілив у столиці 
Боснії Сараєво наступника престолу Австро- 
Угорщини архикнязя Франца Фердинанда і його 
дружину. Болгарія і Туреччина були, поруч 
Австро-Угорщини й Німеччини, сиґнаторами 
Берестейського миру з Україною у 1918 році. У 
Другій світовій війні серб Броз-Тіто зорганізував 
завзяту партизанську боротьбу проти військ 
Гітлера. Тіто мав підтримку зброєю і грішми від 
червоної Москви, — це було за Сталіна. Лідер 
хорватів Міхайловіч зорганізував був власну 
партизанку так званих четніків. Із розвалом 
Третього Райху Тіто зліквідував Міхайловіча й 
підпорядкував собі шість країн — Сербію, Чор- 
ногору, Хорватію, Словенію, Боснію та Македо- 
нію , проголосивши їх Соціялістичною Республі- 
кою Юґославією. Перед своєю смертю склав 
Тіто нову конституцію, за якою щороку центра- 
льну владу переймає за чергою президент однієї 
з отих шести республік. Революція проти кому- 
нізму в Європі досягла й Югославію. Скасовано 
монопольну владу Компартії, заведено багато- 
партійну систему й переведено у кожній з тих 
республік вільні вибори. Зорієнтована з давен- 
давна на Москву, Сербія частково зберегла ще у 
себе комунізм — хоч там і раніше не було 
колгоспів. За прикладом Міхаїла Горбачова, 
Сербія намагається зберегти за собою центра- 
льну владу й контролю над усіма іншими респу- 
бліками. Це не вдається. Хорватія і Словенія — 
римо-католицькі країни, Сербія православна, у 
Боснії сильна мусульманська спільнота. Най- 
більш національно свідомі й здавен ворожі 
сербам є хорвати, мова яких дуже близька до 
української. Вони та споріднені з ними словінці 
ніяк не хочуть піддатися диктатурі сербів. 

..Ассошієйтед Пресе” інформувала під 
кінець минулого тижня, що Сербія, якій підлягає 
федеральне військо, поставила ультимат Хор- 
ватії і Словенії, щоб вони до такого-то терміну 
розв’язали свої, .нелегальні” військові формації. 
Уряди цих країн відмовилися, заявивши, що в 
них нема ніяких ,, нелегальних” військових 
формацій, бо існує військо — законне, зоргані- 
зоване для оборони свободи даних батьківщин. 
Якщо серби далі змагатимуть до супремації над 
іншими республіками — то, може прийти до 
громадянської війни. 

Яка виразна паралеля з відносинами в 
Совєтському Союзі — з єдинонеділимським 
світоглядом Міхаїла Горбачова та його метода- 
ми користуватися збройною силою для встанов- 
лення „дисципліни і порядку” в імперії. Розвиток 
подій у Югославії знову підтверджує істину, що 
під кінець XX сторіччя всі народи світу прагнуть 
свободи у межах своїх, ні від кого незалежних 
батьківщин. В останніх виборах комуністи 
програли у Хорватії і Словенії; виграли у Сер- 
бії і Чорногорі, у Боснії та Македонії. Ліде- 
ри Хорватії і Словенії заявили, що вони 
погодяться на участь у дальшому шестичленно- 
му державному зв’язку, якщо таку югославську 
. державу перетворять на справжню конфедера- 
цію самостійних республік з президентом, який 
мав би тільки репрезентаційні функції. Серби на 
це не погоджуються, змагаючи до централізації 
влади. Але президенти Сербії і Чорногори 
буцімто погодилися, що треба змагати до яко- 
гось компромісу шляхом переговорів та не 
допустити до громадянської війни. „Ассошієй- 
тед Пресе” зауважує, що сербські імперіялісти 
використовують теперішню міжнародну конь- 
юнктуру, коли світ зосередив усю увагу на війні 
з Іраком і не звертає уваги на інші події. Знову 
першорядна паралеля з поведінкою і політикою 
Ґ орбачова, який рахує, що світ тепер не бачити- 
ме його „сильної руки” в Прибалтиці. Народ 
також відкинув комунізм у Румунії розтрілявши 
диктатора Чауческу. Болгарія виреклася назви 
„комунізм”. Г реція належить до Західнього 
бльоку НАТО. Навіть у найбільш відсталій 
Альбанії повіяв дух поступу. Завертати до епохи 
Брежнєва в СССР чи Тіта в Югославії — це 
нісенітниця. 



Микола Бараболяк 

БУШОВИЙ „НОВИЙ ПОРЯДОК 
СВІТУ” 



Після закінчення великих 
світових воєн і знищення, 
які вони приносять, прихо- 
дить намагання побідників 
установити новий, тепер 
уже „справедливий” лад у 
світі. Після спустошень, які 
спричинили походи Напо- 
леона, скликано Віденський 
Конгрес (1814-15), де побід- 
ники Австрія, Росія, Прусія, 
Велика Британія, ну і пізні- 
ше — нова Франція, прий- 
нявши принцип „рівноваги 
сил” за основу для забезпе- 
чення миру у світі, вірили, 
що таке пролиття крови, 
як те, яке спричинив Бона- 
парт, буде немислиме. Сяк- 
так тривало воно до 1914 
року. Цим разом порушили 
сакральний принцип „рів- 
новаги сил” Австрія і Німе- 
ччина, і Европа кривави- 
лась чотири роки. Після 
програної Німеччини, з’їха- 
лись у Версалі 1919року ліде- 
ри „альянтів”: президент 

ЗСА Вільсон, прем’єри Ан- 
глії, Франції й Італії — Ло- 
йд Джордж, Клемансо і Ор- 
ляндо, — і, щоб уже „на віки 
вічні” забезпечити мир у 
світі, створили Лігу Націй, 
яка мала бути інструмен- 
том мирного полагоджува- 
ння усіх неполадок між на- 
родами. На жаль, не розв’я- 
зали правильно німецьке 
питання і — виріс Гітлер. 
Але минувся і Гітлер, після 
нового проливу крови і мі- 
льйонів жертв. Побідники 
зібрались тепер у Сан Фран- 
едеко й зорганізували Об’єд 
нані Нації як новий бастіон і 
ґарантор мирного співісну- 



вання народів. 

Кожна з тих подій — Ві- 
день, Версаль, Сан Франсіс- 
ко — встановляли „новий 
порядок світу”. Були це без 
сумніву корисні заходи, до- 
каз розуміння, що війни не 
приносять людству нічого, 
крім кровопролиття, і не 
розв’язують аспірацій і пре- 
тенсій народів. 1989 року 
закінчилась „Холодна вій- 
на” видимою перемогою 
Заходу. Не годилось би 
скликати якусь міжнародну 
конференцію, де знову зроб 
лено б підсумки тієї щоправ- 
да „холодної” війни, де не 
було аж так багато жертв на 
полях бою, як під Верде- 
ном чи Сталінградом, але 
„вбитими”, тим разом по 
казематах НКВД-КҐБ і по 
концтаборах Сибіру було 
не менше як у попередніх 
„гарячих” війнах. І після 
цієї останньої вже „холод- 
ної” війни слід було б зро- 
бити якісь підсумки стосов- 
но такого типу воєнних дій 
„холодних” і слід було б 
натиснути на Кремль, щоб 
совєтський мілітаризм і 
КҐБ далі не тримали наро- 
ди СССР у поневоленні гір- 
шому ніж те рабство, яке 
скасовано в Росії в 1861 
році. Та що для Буша доля 
близько 150 мільйонів насе- 
лення під’яремних народів 
Совєтського Союзу, всіх 



отих литовців, латишів, гру 
зинів, українців...?! Треба їх 
забути навсе, а летіти на 
8000 миль на рятунок Ку- 
вейтів! Для Буша литовці, 
грузини чи українці — то не 
паІіоп$, а своєрідні „рашен” 
племена, які мають трима- 
тись Росії. Коли б ця коло- 
ніальна держава розпалась, 
прийшло б там — на думку 
Буша — до різні усіх із 
усіма, а це було б трагедією, 
бо захитало б „стабіль- 
ність і рівновагу сил”, яку 
врешті досягнено на остан- 
ній Конференції Безпеки і 
Співпраці в Европі. Небез- 
пека для миру в світі — це 
Саддам Гуссейн! Отже, 
щоб рятувати світ перед 
ним, — всі народи єднай- 
тесь в обороні суверенітету 
Кувейту! І, мабуть, натяк- 
нено Горбачову, що Амери- 
ка не буде реагувати ефектив 
но, коли б йому довелось 
приборкувати силою зру- 
шені до волі підсовєтські 
народи за ціну... голосу 
СССР за резолюцію про 
воєнні заходи проти Іраку. І 
нині совєтські танки (коли 
це пишу) облягають парла- 
мент литовського народу у 
Вільнюсі, а Вашінґтон наче 
набрав у рот води. Мов- 
чить. Новий порядок у сві- 
ті встановляє Буш не у схід- 
ній Европі, де виграв, а на 
Арабському півострові, де 



може програти! 

Коли взяти до уваги виз- 
вольні змагання тільки чо- 
тирьох вище названих під- 
совстських народів і тями- 
ти, що державницьке існу- 
вання Грузії сягає IV сто- 
річчя до Христа; Литви — 
XIV століття після Христа; 
а України — X століття, то 
чи не належалася б їм якась 
увага Заходу в їх визволь- 
них змаганнях в ім’я „ново- 
го справедливого порядку у 
світі”, за який розпинаєть- 
ся нині Буш після того, як 
перестав говорити про ціну 
нафти і „джаби” для амери- 
канців, як причину інтервен- 
ції в Кувейті? За держав- 
ність Кувейту Америка го- 
това понести гекатомби 
жертв у крові. А „держав- 
ність” ця дуже не тільки 
молоденька, але і сумнівна. 

Надала Кувейтові цю 
„державність” Велика Бри- 
танія несповна 30 років то- 
му, щоб забезпечити експлу 
атацію нафти кувейтській 
нафтовій компанії, власни- 
ком половини якої була 
тоді Британська нафтова 
компанія. Кувейтці — це ті 
самі араби, що живуть на 
північ Іраку та на південь у 
Савойській Арабії. Це на- 
рід тієї самої культури, ві- 
ри, традиції. Обшир „дер- 
жави” Кувейту більш-менш 
такий як метрополітально- 
го Чикаго, а населення не- 
сповна два мільйони, отже в 
три рази менше, як метро- 
політального Чікаґо. Це 

(Закінчення на стор. 3) 



ДО ҐЕНЕЗИ ПЕРЕБУДОВИ В СССР 



Існує думка багатьох, що 
зміни в СССР завдячують 
американській політиці. А 
саме, вказують на тверде 
становище президента Ре- 
гена до попередників Гор- 
бачова з початком 1980-их 
років, що спонукало Політ- 
бюро вибрати молодшого 
генерального секретаря і 
змінити партійний напрям. 

Причини зміни були внут- 
рішні, — твердить Гендрик 
Смит у своїй новій книжці 
„Ню Рашенс”, на якій осно- 
вується ця стаття. Зміни 
творилися протягом кілька- 
десяти років. Цей процес 
був дуже засекречений. 

Насправді, ще як Горба- 
чов зайняв свій пост, симпа- 
тики реформи працювали 
на різних щаблях суспіль- 
ного життя. Науковці і вче- 
ні, наприклад, журилися 
науковим занепадом, а вій- 
ськовики були занепокоєні 
війною у Афганістані. Не- 
конкуренційність СССР на 
світовому ринку і перспек- 
тива стати на п’ятому місці 
світу після ЗСА, Західньої 
Европи, Японії і навіть Ки- 
таю дуже турбувала еконо- 
містів. 

Згадані сили були бездія- 
льні, а то й нерозвинуті, аж 
Горбачов розбудив їх і дав 
їм поштовх, напрям і фор- 
му. Він цього не міг би був 
зробити, якщо б не було 
тоді великого незадоволен- 
ня з господарської політи- 
ки. Реформи мусиш бути: 
їхній розмір міг бути інший 
або вони могли настати 
пізніше, але вони були не- 
минучі. 



Олександер Серафин 



Якщо ЗСА і Захід грав 
будь-яку ролю у викликанні 
перебудови, то це не стало- 
ся із-за конкретної політики 
1980-их років, але радше із- 
за їхнього довготривалого 
економічного успіху. Капі- 
талістичний світ не захитав- 
ся і не занепав, як передба- 
чували Маркс і Ленін, і що 
багато совєтських ідеологів 
з обов’язку повторювали. 
Сталося навпаки. Розумні 
люди СССР побачили яск- 
равий контраст між прогре- 
сом Заходу і застоєм СССР. 
Вони бачили, що світ зали- 
шив їх позаду, і це змусило 
їх перевірити свою власну 
систему, найти причини за- 
непаду і шукати способів 
зриву зі стану летаргії. 

Абаль Аґанбегіян і Татья-І 
на Заславська були одні з 
тих, що плекали ідею суспі- 
льних і економічних ре- 
форм ще в 1970-их і з почат- 
ком 1980-их років. Аґанбеґі* 
ян ще скоріше прийшов до 
переконання, що советська 
економіка не була спромож. 
на продовжувати свій пово- 
єнний ріст застосуванням 
теорії комунізму. Заславсь- 
ка зосередила свої досліди 
соціологічної вітки життя, 
що було заборонене режи- 
мом. Вони обоє працювали 
в так званому Академго- 
родку, де досить свобідно 
працювало 22 наукових ін- 
ститути, які були засновані 
ще Хрущовим у 1957 році 



біля міста Новосибірська. 

В 1981 році Аґанбеґіян- 
Заславська і їхній гурт на- 
брали відваги, впевнилися у 
своїх дослідах і розпочали 
широкі засягом досліди со- 
вєтської економії. Впро- 
довж наступних двох років 
Заславська розробила гост- 
рі обвинувачування центра- 
льної сталінської команд- 
ної системи і подала аргу- 
менти в користь важливих 
реформ. Її праця була більш 
радикальна і незгідна з ре- 
жимом, ніж Аганбеґіяна. З 
початком 1983 року вона 
пустила в обіг соціологам, 
економістам і правникам 
свою 150-сторінкову працю 
і її досліди стали у великій 
мірі основою реформ Гор- 
бачова. Вона перша вжила 
слово „перестройка”. У 
своєму есеї Заславська пред 
ставила совєтську економі- 
ку як таку, що є на сліпій 
дорозі, що прямує до ката- 
строфи. Заславська звину- 
ватила залізну руку центра- 
льної сталінської системи 
за економічну невдачу і без- 
ладдя; вона твердила, що 
часткові реформи поперед- 
ніх совєтських провідників 
виявилися незадовільними, 
і закликала до повної реор- 
ганізації системи, що охоп- 
лює адміністрацію госпо- 
дарства. Заславська запро- 
понувала дати працівникам 
широке поле дії, щоб вони 
були більш продуктивни- 



ми. Хоч вона критикувала 
совєтську систему за її рин- 
кові відносини і ціни това- 
рів, які не відображують їх 
вартости, одначе вона ви- 
разно не рекомендувала 
ринкової економіки. 

Реформи Горбачова були 
успішними не тільки тому, 
що вони віднайшли важне, 
заховане інтелектуальне 
джерело, вони також ско- 
лихнули сумлінням мільйо- 
нів громадян. Ця широка 
підтримка повільно нагро- 
маджувалася протягом 
двох декад, назрівала в ма- 
совому незадоволенні і роз- 
вивалася з соціяльними змі- 
нами, спричиненими проце- 
сом модернізації. Совєтсь- 
ке суспільство зазнало пере- 
міни, яка стала підставою 
змін, а суспільство дозріло 
для заклику Горбачова про 
реформи. Воно перетвори- 
лося за останніх 40 років з 
переважно сільського до 
переважно міського суспі- 
льства ростом середньої 
кляси з професіоналістами і 
інтелігенцією, вишколени- 
ми університетами. Наприк- 
лад, з кінцем Другої світо- 
вої війни тільки 56,1 мільйо- 
на людей жило в містах; в 
1987 році — біля 180 міль- 
йонів. В 1950 році було 1,2 
мільйона студентів на уні- 
верситетах, а в половині 
1980-их років їх було 5,4 
мільйона. СССР має 1,5 
мільйона науковців та інже- 
нерів, які займаються дос- 
лідженнями, — найбільша 
група такого роду в світі. 

(Закінчення на стор. 3) 



З листів з України 



...У Львові, в якому перед 
Різдвом стопився увесь сніг 
і він топився в болоті разом 
з довкіллям, були тим рй- 
зом два дні вільні від праці 
для всіх. • 

Вулиці залляли ватаги 
колядників з усіх усюдів 
міста, околиці і всієї Гали- 
чини. Ішли поважні господа 
рі і маленькі діти — все таке 
кольорове, крилате і коро- 
новане. Дзвоники дзвонять, 
зірки сяють всіма барва- 
ми і блискітками, а над усім 
панує вільна і гучна старез- 
на коляда. Цього року вона 
була настільки гучна, що її 
вже не стримають ніякі му- 
ри*і тому вони можуть бути 
наражені на небезпеку. 

На „плантах” спорудили 
величезний вертеп, біля па- 
м’ятника Міцкевіча, а біля 
опери золотими колосками 
світився огрядний справж 
ній дідух. 

Усі дерева на „плантах” 
прикрашені лямпочками, і 
це додало їм ще більшої 
святковости. Між колюм- 
нами опери висить прапор, 
на якому різдвяна зірка і 
напис „Різдво у Львові ’91’. 
Три дні без перерви ішли 
імпрези за імпрезою на під- 
вищенні біля театру. Увесь 
Львів стікається сюди, а 
вулиці стоять пусткою. Ста 
рші люди особливо радісно 
сприймають ці дні і твер- 
дять, що стільки українців 
на „валах” не було навіть 
перед війною, а стільки ко- 
лядників Львів ще ніколи не 
бачив! На кожному кроці 
можна було чути „Христос 
Раждається!” - - „Славімо 
Його!” 

Радість, щастя і сльози на 
обличчях людей, бо разом з 
Христом наново раждаєть- 
ся наш нарід. 

6-го січня в пообідню по- 
ру я біг додому, бо збли- 
жалася 5-та година і мене 
чекало запалення свічечки 
так, як ти писала в листі, що 



робите там серед пластунів. 

І сталося так, як пишеш: — 
запалив і злива думок, спо- 
гадів, а по голові товчеться 
вірш Лепкого. Про цей ваш 
звичай писала також „Мо- 
лода Галичина”. І мені прий- 
шло на думку, чи не можна 
це запалення свічечки пере- 
щепити на нашу цілу мо- 
лодь, щоб разом з батька- 
ми у 1992 році сповнила цей 
„ритуал”? Хай понад прос- 
торами і водами запалиться 
вогник єднання:;. Може б 
через ваші часописи зверну- 
тися до тутешньої громади і 
тутешніх часописів з такою 
ініціативою? 

Треба зробити все для 
того, щоб це було почуте 
тут і у всій діяспорі, у всіх 
країнах і на всіх континен- 
тах. Власне треба, щоб га- 
зети узгіднили час, щоб був 
один момент і така сама 
хвиля для всіх, бо в різних 
географічних місцевостях є 
різно з часом, а може і з 
днем різно. Коли ж буде 
визначена для всіх одна 
хвилина, то уявіть, скільки 
свічок спалахне в один мо- 
мент, і тоді це буде між- 
континентальна всеукраїн- 
ська хвиля, а ім’я її буде 
„Різдвяна свічечка”. В одну 
усталену годину всюди, де 
ми є, спалахнуть тремтя- 
чим золотом полум’я на- 
ших свічечок і стане полу- 
м’я до полум’я, серце до 
серця, молитва до молитви, 
спогад до спогаду. Тільки в 
цей спосіб.де 6-ми не були — 
на півдні чи на півночі, на 
заході чи на сході,лише від 
того моменту і того Різдва 
можемо стати знову одним 
народом. Почуємося, як 
птах Фенікс, що встав з попе- 
лу. Так буде від тої хвилини 
і довіку, бо над світом 
запанує наше гучнегМи, Ми, 
Ми УКРАЇНЦІ! 

Христос Раждається! 

Твій Л. 



З ЛИСТІВ ДО РЕДАКЦІЇ 

БУЛА, Є І БУДЕ УКРАЇНСЬКОЮ 



У „Свободі” ч. 230 з 1-го 
грудня 1990 року, за підпи- 
сом Миколи Мушинки на- 
друковано новинку під за- 
головком „Вперше за кор- 
доном” про тріо бандурис- 
тів зі Львова Михайла Ба- 
рана та його синів Ореста і 
Тараса, які дали 4-го листо- 
пада чудовий концерту Пря 
шеві, а наступного дня в 
Кошицях. 

Дивно, що в дописі М. 
Мушинка пише: „До Пря- 
шева вони приїхали з поль 
ської Лемківщини, де дали 
три концерти: у Сяноці, 
Команчі і Мокрому”. 

Цікава річ, що сьогодні 
самі українці можуть таке 



писати. Ми, лемки, народ- 
жені і виховані на північній 
Лемківхцині, уважаємо, що 
північна Лемківщина є ук- 
раїнською Лемківщиною, 
не зважаючи під чиєю оку- 
пацією вона зараз знаходи- 
ться. Польський режим на 
польських землях насильно 
не виселяв польське насе- 
лення, не руйнував польсь- 
кі костьоли і не руйнував 
польські села, а на Лемків- 
щині це робив тому і тільки 
тому, щоб затерти україн- 
ські сліди, бо Лемківщина 
була, є і буде українською 
Лемківщиною. 

Василь Майкович 

Сиракюзи, Н. Й. 



БЕЗ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І КНИЖКИ 
— НЕ БУДЕ Й УКРАЇНСЬКОЇ ДИТИНИ! 



Богдан Певний 

ВОНА БУЛА СИМВОЛОМ 

НЕСКОРЕНОЇ УКРАЇНИ 

м. 

В останні зимові дні 1959 року в Києві під час 
колядування і щедрування зав’язалася думка об’єднати 
молоді творчі сили столиці. У висліді постав широко 
відомий Клюб творчої молоді. Його ініціаторами були 
студенти Театрального інституту, Консерваторії, мо- 
лодь акторських і режисерських курсів, одначе справжній 
початок праці Клюбу треба датувати із березня-квітня 
1960 року від. приведеного Аллою найчисленнішого гурту 
мистців-неконформістів. Головою Клюбу вибрано Та- 
нюка, але Алла увесь час лишалася його душею, мотором і 
організатором. Офіційно Клюб засідав у Жовтневому 
палаці культури, в кімнаті число 13, у центрі якої висіла 
композиція з Миколою Кулішем, створена Аллою і 
Володимиром Прядкою,- його актив часто збирався у 
майстерні Людмили Семикіної, а найчастіше на кватирі 
Зарецьких. Клюб організував вечорі, оформлені Аллою,на 
яких виступали Василь Симоненко, Ліна Костенко, Іван 
Драч, Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Іван 
Світличний, Василь Стус, Михайлина Коцюбинська, 
Михайло Брайчевський. Алла організувала поїздку по 
Україні з Григорієм Логвином. 

Як вже згадувалось, родина Г Орських була російсько- 
мовною, як і більшість київських родин. Хоч Аллин батько 
не забував української мови і часто читав „Кобзаря”, його 
зацікавлення нею було побічним, і Алла володіла нею 
посередньо. Багато з членів Клюбу не знали ні українсь- 
кої мови, ні історії. Тоді Алла відчула потребу знання 
рідної мови, ґрунтовно п вивчила за допомогою своєї 
доброї товаришки Надії Світличної, яка також давала 
лекції української мови іншим членам Клюбу. Про 
національне пробудження Алли і її відданість вивченню 
мови розказує Танюк, що „в ній, я в цьому переконаний, 
прокинулося щось родове. Генетичне, природне. ЯкоСь я 
поцікавився: ,А чому стався такий раптовий перехід?’ 
Вона відповіла: , Настає момент, коли стає соромно. Десь 
із півроку, як я його відчула: живемо якимось безсо- 
ромним життям’ .-в пут цієї безсоромности вона й 
вирвалася. І ще додав би: багато тодішньої київської 
молоді, ті, кому нині сорок — сорок п’ять, пройшли добру 
школу Алли Горської”. 



Співпраця Алли з Танюком і театралами не була 
обмежена лише до обсягу діяння Клюбу. Між іншими 
пошуками творчого самовиявлення Алла пробувала своїх 
сил і в штуці оформлення театральних постановок. Вона 
лишила за собою багато ескізів до театральних костюмів і 
декорацій, частину з яких виконувала технікою аплікації 
— наклеїними шматочками кольорового паперу. Деякі з 
цих ескізів настільки досконалі що їх можна прийняти за 
самостійні мистецькі праці. її гротескове вирішення 
костюмів і декорацій було на той час сміливим і цікавим. 
Фарс і сатира, виражені образотворчими засобами, 
створювали бажаний яскравий образ, а конструктивістсь- 
ка сценографія, в дусі праць Анатолія Петрицького, 
відображала часи написання оформлених нею п’єс. На тлі 
театру виникли перші зудари Алли з владою, яка добачу- 
вала в усьому антидержавну діяльність. Так було з п’єсою 
„Отак загинув Гуска” Миколи Куліша у постановці 
Танюка. П’єсу заборонили, так як заборонили іншу спробу 
співпраці Алли з Танюком над виставою за поемою Драча 
„Ніж у сонці”. Втретє забороною кінчилася спроба 
Танюка у співпраці з Аллою поставити п’єсу Михайла 
Стельмаха „Правда і кривда” в Одеському драматично- 
му театрі. В Одесі також заборонили виступати Аллі з 
Симоненком на вечорі пам’яті Шевченка, яку організував 
Клюб, пробуючи розширити своє добре діло поза Київ. 
Ведучим вечора у парку мав бути студент Володимир 
Яворівський. 

Просвітянська і самоусвідомлююча діяльність Клю- 
бу не була до вподоби властям, але остаточним поштов- 
хом для ліквідації Клюбу була ' причетність Клюбу, а 
зокрема Алли, до перших розкрить масових поховань у 
Биківні під Києвом. У роках 1962-1963 у Клюбі виникла 
комісія, котра взялася перевірити чутки про масові 
сталінські розстріли. Члени комісії перепитували людей, 
знаходили сліди, які вказували на страшні місця. Так 
дійшли до Биковні. Знайшли речеві докази і написали 
меморандум до Київської міськради. Звичайно ніяких 
позитивних наслідків не могло бути, але відтоді почалися 
активні переслідування причетних до розкрить. Відноси- 
лося це в першу чергу до Алли, Симоненка і Танюка, які 
втрьох відвідували місце поховань розстріляних у Биківні. 
Симоненка, коли він приїхав додому в село, сильно побили 
і то не раз. Танюк, шукаючи захисту, виїхав на добровіль- 
не заслання в Москву. Ліквідацією Клюбу занялися від ЦК 
Компартії України .секретар Центрального Комітету 
Андрій Скаба і завідуючий відділом Юрій Кондуфор, 
тепер директор Інституту історії Академії наук УССР, а 
від Спілки художників України — Олександер Лопухов, 
ЇЙ'ді її активіст, а пізніше голова правління і ректор 



Київського державного художнього інституту. 

1 964 року Клюб припинив свою діяльність. Іронія долі 
хотіла, що у вересні того ж року провідні члени Клюбу 
Алла і Світличний святкували своє (складене) „сімдесяти- 
річчя”, тобто кожному з них сповнилося по 35 років. А 
раніше весною в Києві розігралася трагікомедія, яка 
увійшла в історію українського мистецтва та історію 
репресій української культури, під назвою „Шевченківсь- 
кого вітража”. Проходив цей рік під кличем ювілейних 
святкувань 150-річчя з дня народження Тараса Шевченка. 
У зв’язку з цією подією в Америці Леонід Молодожанин 
працював над виготовленням пам’ятника Шевченкові у 
Вашінґтоні, а по другій стороні океану колектив скульпто- 
рів у складі Михайла Грицюка, Анатолія Фуженка і Юлія 
Синкевича працював у Москві. У Києві Алла, разом з 
мистцями Панасом Заливахою, Людмилою Семикіною і 
Галиною Севрук працювали над вітражем, яким Київсь- 
кий університет мав гідно відзначити роковини Шевчен- 
ка„ім’я якого університет носить. 

Термін був короткий, робота напружена. Автори 
працювали день і ніч, — як кажуть, „навіть ночувати 
доводилось на риштованні”. Молоді автори вкладали всю 
душу, хотіли показати велич, незламність і революційне 
бунтарство Шевченка, його синівський зв’язок з матір’ю 
Україною, яку боронив. Хотіли вирішити образ сучасними 
засобами. 

„Шевченківський вітраж” складався з трьох панно — 
великого у центрі та двох вужчих по обох його сторонах, 
розділених ва верхні більші та нижні менші частини. На 
верхній частині правого панно був зображений сивий 
кобзар з бандурою у руках і на нижній частині була китиця 
червоної калини, а консеквентно, на верхній частині лівого 
панно — мати з дитиною і на нижній були два голуби. На 
центральному панно був відтворений гнівний Шевченко, 
що однією рукою пригорнув до себе покривджену жінку — 
Україну, а у високо піднятій руці тримав книжку. На 
склепінчастому версі центрального панно півколом 
видніли Шевченкові слова : „Возвеличу малих отих рабів 
німих, я на сторожі коло їх паетавлю слово”. Вигляд 
„Шевченківського вітражу” читач може собі відтворити з 
перше опублікованої чорно-білої світлинй в „Українсько- 
му календарі” на 1965 рік, виданому Українським Суспіль- 
но-Культурним Товариством у Польщі, або кольорової 
репродукції у журналі „Україна” з 8-го липня 1990 року з 
ескізу до вітражу, виконаного ґвашем на картоні, що 
зберігається у колекції праць Алли у Києві. 



(Продовження на ст. 3) 




Вона була символом... \ 

(Продовження зі стор. 2 ) 

В україноненависницької влади вітраж викликав 
обурення: Шевченко був надто гнівним, Україна покривд- 
жена, книжка надто високо піднята, а згадка про німих 
рабів образлива, — аджеж у Совєтському Союзі рабів 
нема. Ще перед офіційним відкриттям вітражу та його 
оглядом мистецькою радою, у березні 1964 року, вітраж 
брутально знищено за наказом ректора університету Івана 
Шевця, що, як пояснювали, діяв на доручення парторгані- 
зації університету і Міністерства вищої освіти. Була ще 
заплянована в тому ж університеті мозаїка „Учітеся, брати 
мої”, співавторкою якої також мала бути Алла, одначе 
мозаїка з тих мотивів не була встановлена. 

„Варварське знищення вітражу, який навіть не 
захотіли показати громадськості і студентам, брутально 
вигнавши з університету комісію в складі художників і 
письменників, — викликає глибоке обурення. Вимагаємо 
осудження цього вандалізму і покарання тих, хто його 
допустив”, — домагалася Людмила Семикіна. 

Щоб якось заглушити виниклий розголос, секретар 
Київського обкому партії Бойченко запропонував оргбю- 
рові Спілки художників України створити окрему комісію 
для розгляду цієї справи. Комісію очолив Віктор Шаталін, 
а у її склад увійшли Еліус Фрідман і Валерій Панфілов. 
Вони позбирали залишки вітража, розклали уламки 
кольорових скелець на підлозі та, роздивившись, прийшли 
до наперед передбаченого покірного рішення тим, хто 
дав доручення, висновку: „Вітраж — ідейно хибний твір. 
Шевченко за гратами. Трактування, повністю формаліс- 
тичне, не можна поєднати з образом Кобзаря. Ми повинні 
жорстоко засудити негідне відношення членів Спілки 
Горської і Семикіної до відповідальної справи і суворо 
покарати”. 

Аллу і Людмилу Семикіну виключили із Спілки 
художників України, і тільки після розгляду справи у 
Москві її поновлено в правах членів, щоправда не 
надовго. Найтяжче з усіх потерпів Опанас Заливаха — в 
Івано-Франківську йому підкинули самвидавні матеріали 
і заарештували наприкінці серпня 1965 року, а в березні 
1966 року на закритому судовому засіданні його засудили 
за звинуваченням у антирадянській пропаганді та агітації 
на п’ять років таборів суворого режиму із забороною 
малювати. Засуд дійсно гідний пам’яти Шевченка. 

Алла не могла, опустивши руки бездіяльно, дивитися 
на кривди, заподіяні її співпрацівникові Заливасі, — вона, 
протестуючи проти безправ’я, підписала 20-го квітня 1966 
року окреме клопотання в його обороні, чим викликала 
проти себе хвилю нового гніву. Через своє рішуче 
ставлення, вона вже раніше опинилася у сфері особливого 
зацікавлення відповідних державних органів. Наприкінці 
1965 року, після арешту великої групи української 
інтелігенції, її допитували як свідка, але вона відмовилася 
давати якінебудь зізнання. Тоді, 16-го грудня 1965 року, 
вона зложила свою окрему скаргу в цій справі прокуроро- 
ві УССР. 1967 року вона їздила до Львова на суд Вячеслава 
Чорновола і з групою присутніх на суді киян написала 
протест проти незаконного ведення суду. В липні 1968 року 
вона разом з Ліною Костенко, Дзюбою, Сверстюком і 
Некрасовим звернулася з відкритим листом до газети 
„Літературна Україна” в зв’язку з появою там наклепни- 
цької статті Олексія Полторацького. Цього ж року вона 
підписала відомий протест великої групи киян, діячів 
культури і мистецтва проти ведених тоді на Україні 
арештів інтелігенції. Цей протест офіційні чинники 
назвали „антирадянським” і влаштували прогром проти 
тих, хто його підписував. Спілка художників України 
поспішила дотримати кроку органам у звинуваченнях і 
організувала великі збори під керівництвом голови 
правління Спілки Василя Бородая. У висліді Аллу знову 
позбавлено членства в Спілці, чим обмежено її можливості 
для праці та заробітку. В 1969-1970 роках Алла підтриму- 
вала виступи Валентина Мороза і, викликана 1970 року на 
допити в Івано-Франківськ , відмовилася давати проти 
нього будь-які свідчення. Називала Мороза „квіткою 
серед снігів” і висловлювала щирий жаль, що не поїхала на 
його суд в Івано-Франківськ , а тільки написала протест до 
Верховного суду УССР про незаконність і жорстокість 
вироку. 

Треба пригадати, що багато з тих, хто підписував 
Протести, пізніше, під тиском влади, не витримували і 
відмовлялися від своїх підписів. З мистців Алла і Борис 
Плаксій були взірцями стійкости і вірности. Доля 
Плаксієвого твору — оформлення кав’ярні „Хрещатий яр” 
у Києві, яке він виконав 1971 року, паралельна до 
„Шевченківського вітражу”. Унікальний розпис стін 
кав’ярні, місця сходин київської молоді літературно- 
мистецьких спрямувань, що зображав основні етапи 
історії Києва, був по-варварському знищений, — він, так 
як і „Шевченківський вітраж”, не вкладався у звичні 
. уявлення про монументальне мистецтво високопоставле- 
них чиновників. 

Закінчення буде. 



АМЕРИКАНСЬКЕ ЦЕНТРАЛЬНЕ командування звер- 
нулося з проханням до рідних і приятелів усіх тих, які 
служать тепер у військових частинах в околицях Перської 
затоки, щоби обмежились у пересилках особистів листів і 
звукозаписів. Командування заявило, що з початком 
воєнних дій з Іраком посилено пересування військових 
частин, а це значно абсорбує транспорт, який має 
першенство у воєнних діях. У цьому ж зверненні говорить 
ся і про те, що це обмеження пересилок особистого 
характеру триватиме не більше, як два-три тижні. 



Д-р ЄВГЕН ОЛЕНКО 

внутрішні хвороби 

приймає у Квінсі і виїжджає на виклики домів. 

Дентист ОЛЬГА ОЛЕНКО 

Профілактика хаоріб ясен І зубіа. Лікування і протезування. Косме- 
тична стоматологія. Приймається тільки за попереднім домовленням 
Адреса у Мангеттені Адреса у Квінсі 

НОСКЕГЕШЕЯ СЕІЧТЕК 105-37 641Ь Ауепие 

630 5іЬ Аує., Коот 1803 Еогеєі №11$. ІЧ.У. 11375 

N6» УогК, ІЧ.У. 10020 (718) 459-0111 




Український Музичний Інститут 
Відділ Ню Йорк 

розпочинає святкування 

РОКУ МИКОЛИ ЛИСЕНКА 

проголошений ЮНЕСКО з нагоди 
150-піття його народження 

КОНЦЕРТОМ 

Лілеї Волинської 

(Сопрано — Едмонтон, Канада) 

Д-р а Тараса Філенка 

(Фортепіяно — Київська Консерваторія Музики) 

В програмі твори 

ЛИСЕНКА І ЙОГО МУЗИЧНИХ ПОСЛІДОВНИКІВ 
в неділю, 3-го лютого 1991 р. о год. 2:30 по пол. 
в Українському Народному Домі в Ню Йорку 
140 Друга авеню 

Вступ: $10.00, сеньйори і студенти: $6.00. 



Гості з України святкують 

Різдво в Клівленді 




Василь Шпіцер (зліва), голова Міської Ради Львова, 
святкує Різдво з юнаком зі Львова, Тарасом Дороцьким в 
Клівленді, де Тарас переходить регабілітацію для 
невидющих, стративши зір літом 1989 року, внаслідок 
трагічної випадкової травми обох очей. Пожертви на 
Рі§Ьі Рог 8і§М Рипсі можна посилати на банкове конто 
Рі§Ьі Гог 5і§Ьі, ассоипі N 0 . 6425, Сіеуеіаші Зеїігеїіапсе 
Сгебії Ііпіоп, 6108 8іаіе Кб., Рагша, ОЬіо 44134. Тарас 
перебуває в домі Арети Захарій (справа) 



Кінець українського театру 

в Чехо-Словаччнні? 



Український національ- 
ний театр у Пряшеві на- 
прикінці листопада відзна- 
чив своє 45-річчя вже під 
новою назвою — Театр ім. 
Олександра Духновича. Ви- 
креслення з найменування 
театру прикметника „Укра- 
їнський” не було лише фор- 
мальним актом, а актом, до 
якого театр прямує вже кіль 
ка років, точніше, відколи 
його драматургом став Ва- 
силь Турок, нинішній голо- 
ва „Русинської оброди”. Він 
є автором п’єси „Руснак і 
Людмила”, якою театр зус- 



нів-українців Чехо-Словач- 
чини та його преси. Однак 
ця критика є однобокою і 
необ’єктивною. 

Правда, автор не міг не 
ввести у п’єсу „позитивно- 
го” героя. Є ним божевіль- 
ний „Мижо з Рівного” (не 
вигадана, а реальна особа, 
відома не лише в області 
Маковиці, але далеко за її 
межами). Він мав би бути 
представником справжньо- 
го „русинства”, своєрідним 
„голосом народу”, в дій- 
сності він висловлює думки 
Василя Турка і його най- 




іена із п’єси ,, Руснак і Людмила” V постановці Театру 
і. Духновича. В центрі— О. Г удак, представник Союзу 
русинів- українців Чехо- Словаччини. 

Фото Ю. Вашка 



трів свій ювілей. П’єса, як і 
кілька попередніх п’єс те- 
атру („Сенс, нон сенс”, „За- 
га”, „Оцет”, „До театру”) 
поставлена на т. зв. „народ- 
ному діялекті”, в дійснос- 
ті — на суміші всіх говірок 
Пряшівщини із словацькою 
мовою. По суті, це компіля- 
ція окремих картин із остан 
ніх вистав театру — „Чар- 
даш гори Меланії” та За- 
га” (між собою нічим не 
пов’язаних), до яких В. Ту- 
рок долучив свій „ідейний” 
коментарій. А „комента- 
рій” автора полягає в тому, 
що він залучив у дію (яка 
відбувається у сільській кор 
чмі) карикатурні образи 
представників різних сучас- 
них політичних партій та 
рухів: комуніста, христи- 
янського демократа, членів 
громадськости проти насил 
ля, партії зелених і... укра- 
їнця, тобто представника 
Союзу русинів-українців 
Чехо-Словаччини, якого 
змальовано крайнє негатив 
но. По суті, вістря сатири 
п’єси спрямоване на крити- 
ку діяльности Союзу Руси- 



ближчого оточення. 

П’єса „Руснак і Людми- 
ла” побудована на деше- 
вих ефектах і розрахована 
на невибагливого глядача. 
Постійні відвідувачі УНТ, 
між ними і я, відходили з 
прем’єри крайнє розчарова- 
ні. 

Треба сказати, що УНТ у 
Пряшеві є професіональ- 
ним театром. Разом з Під- 
дуклянським українським 
народним ансамблем, який 
цими днями відзначив 35 
років своєї діяльности, в 
ньому працює 180 держа- 
вою оплачуваних спеціаліс- 
тів. Остання прем’єра дра- 
ми театру далека від про- 
фесіоналізму. 

Згідно із передпрем’єр- 
ною рекламою, п’єса „Рус- 
нак і Людмила” має сприя- 
ти піднесенню національ- 
ної свідомости населення. В 
дійсності вона буде мати 
зворотний ефект. А може 
комусь саме про це йдеть- 
ся? 

Микола Мушинка 



Настав момент в житті на- 
шого народу, на який ми 
довго чекали. На наших 
очах розпадається система, 
яка його гнобила довгі де- 
сятки літ. На наших рідних 
землях заблисло світло від- 
родженої волі. Нарід, який 
поніс величезні втрати в 
людях та в усіх ділянках 
духових досягнень, шукає 
зв’язків з тими співвітчиз- 
няниками, які змогли захо- 
вати свою національну сві- 
домість та свою культуру. 

Г арвардський проект вніс 
у світову науку ревеляцій- 
ний зворот, привернувши 
до скарбниці українських 
духовних надбань ті твори, 
які зрабували нам сусіди. 
Проект Бортнянський уду- 



Бушовий... 

(Закінчення зі стор. 2) 
властиво держава-місто, бо 
життя концентрується в Ку- 
вайті — місті. Не забувати 
теж, що громадян Кувейту є 
тільки біля 800.000, а решта 
— це робітники з інших 
арабських країв, які не мо- 
жуть претендувати на ку- 
вейтське громадянство. Ку- 
вейт — це мініятюрка. „Ку- 
вейт” — значить — малий 
форт . До XVIII століття це 
місце було відоме під наз- 
вою „грейн”, що значить 
„горбочок”. На тому „гор- 
бочку” Велика Британія по- 
родила „державу”. В чийо- 
му інтересі, згадано вище. 

Не кажу, що ЗСА не пови- 
нні були постояти за Кувай- 
том, коли Саддам Гуссейн 
напав на нього. Але, зважив 
ши, що під турецькою вла- 
дою присілок, званий „Ку- 
вейт”, був частиною Іраку, 
то може слід було б вжити у 
випадку цієї агресії менше 
здетермінованої реакції, ви- 
мусити уступки Іраку пере- 
говорами, а не здецидова- 
ним рага Ьеііит. 

Ніхто не сподівається, 
що Буш міг би прийняти 
мілітарну поставу супроти 
совєтів, щоб, наприклад, 
допомогти нині Литві чи 
Латвії у її змагу проти 
Кремля, де йдеться насправ 
ді про волю людини і наро- 
ду, і державність старовин- 
ного народу. Тож змобілі- 



Діяспора і виїзд Капелі Бандуристів 
ім. Т. Шевченка на Україну 



шевив чужинецький світ, а 
нам дав підставу до гор- 
дості та вдоволення. 

Тепер плямується живий 
прояв нашої незнищимої 
духовості. Це концертова 
поїздка Капелі Бандурис- 
тів ім. Т. Шевченка в У кра- 
їну. Ця поїздка має подвій- 
не завдання: прославити на- 
ше минуле та зміцнити по- 
чуття національної окре- 
мішности наших братів і 
сестер на рідних землях, що 
без сумніву осягне капеля 
мистецтвом свого співу та 
змістом своїх пісень. Щоб 



зування півмшьионової ар- 
мади, щоб привернути до 
влади кліку еміра Кувейту з 
нараженням може і десят- 
ків тисяч американського 
вояцтва, мусить нас ошеле- 
шити. Шастя, що пересічний 
американець не орієнтуєть- 
ся, у чому справа з тим 
„визволенням” Кувейту... 
Так виглядає „новий по- 
рядок світу” в редакції Бу- 
ша. Який інший він від тих, 
які дефінійовано у Відні, 
Версалі і Сан Франсіско! Але 
і вони завели. Чи можливий 
загалом такий „порядок” та 
його спетрифікування на 
певному етапі історії, доки 
питання „волі людині і на- 
родам” не буде здійснене 
усюди і для всіх народів, а 
не тільки для народів „виб- 
раних”? Замість установ- 
лювати „новий порядок” у 
Европі, де Америка і її ідеа- 
ли та постуляти побідили, 
Бушеві треба б було вико- 
ристати і завершити побіду 
установленям „справедли- 
вого порядку” між народа- 
ми Сходу — народами СС- 
СР, які ждуть цього від 
ЗСА. Натомість Буш умо- 
тався непотрібно збройно у 
конфліктну ситуацію між 
арабами. З уваги на одно- 
сторонню політику Амери- 
ки на Близькому Сході, хоч 
деякі провідники арабів, як 
Мубарак, заявились проти 
Саддама Гуссейна, біль- 
шість арабського народу е 
за ним, а на майбутнє це — 
поважна загроза! 



ЛІБІЯ І МАРОККО попередили Туреччину, щоб вона не 
вмішувалася активно у війну на Близькому Сході. Про це 
повідомило офіційне лібійське пресове агентство Джана. 
Амбасадор Туреччини в Тріполі був покликаний до 
міністерства закордонних справ Лібії де йому вручили 
офіційну ноту перестороги, що участь Туреччини у війні 
дуже пошкодить турецько-арабським відносинам. Було 
звернено увагу, що надання Туреччиною військових 
летовищ для користування альянтів є фактичним розши- 
ренням воєнного конфлікту і пересунення фронту ближче 
до совєтського кордону. Лівійський диктатор Муаммар 
Каддафі посередньо натякав, що у конфлікт може 
вмішатися СССР і тим самим спричинити Третю світову 
війну. 



До ґенези... 

(Закінчення зі стор. 2) 

Такий масовий перехід з 
села до міста змінив сільсь- 
ку ментальність, яка харак- 
теризувала народні маси. 
Також деякий вплив могла 
мати на совєтську інтелі- 
генцію польська „Солідар- 
ність”. 

Найважливішим елемен- 
том реформ став проша- 
рок інтелігенції, який від 
1953-64 брав участь у полі- 
тичній і культурній відлизі 
ще за Хрущова. Інша група 
реформістів — це люди, що 
тепер у віці приблизно соро- 
ківки, які одержали свій 
запал у дитинстві в цей са- 
мий час. 

До кінця 1970-их років 
економія СССР втратила 
свій моментум. Роки 1979- 
82 позначилися малими 
урожаями. Індустріяльний 
сектор також почав занепа- 
дати; продуктивність праці 
'залишилася незмінною. Без 
платна медична опіка погір- 
шилася до тієї міри, що 
смертність немовлят підви- 
щилася, а життєвий вік чо- 
ловіків знизився. Для заспо- 
коєння громадян статисти- 
ка була пофальшована, але 
це не могло втишити неза- 
доволення і цинізму, які 
поширилися по цілій країні: 



Українська Спортова Централя Америки і Канади 

запрошує вас на 

ЛЕЩАТАРСЬКІ ЗМАГАННЯ 

ЗА ПЕРШІСТЬ УСЦАК-у 

23-го лютого 1991 (9:00 ранку) 

Зопд Моипіаіп, ТиІІу, М.У. 

Бенкет і забава 7-ма год. веч. 

Інформації і зголошення: Зенко Кассараба, 1 Сгєбіууоосі І_апе, РеаЬосІу, МА. 01960 
(508) 532-3784, веч., (617) 594-5743, день. 

Оауз Іпп N011)1 400 7Ф МсгІЬ Зііееі, Зугасизе, М.У. 1 321 2. 

Кевегуаііоп: 1-800-325-2525 ог 1-315-451-1511 

Прошу замовлення зголоситн на кімнату до 17-го лютого 1991 року. Резервовані кімнати 
$45 іууіп Ьесіз, покликатись на : Цкгаіпіап Зкі СІиЬ. 



люди перестали вірити уря- 
дові і його голові Брежнєву. 
Працівники втратили охоту 
до праці. Щоби задоволь- 
нити свої життєві потреби, 
громадяни звернулися до 
чорного ринку, який знач- 
но пожвавився. 

Наперекір загальному по. 
няттю, що Компартія є мо- 
нолітом, яка керується за- 
лізною дисципліною, вкінці 
1970-их років вимоги змін 
проникли і в партію. До 
1980 року багато з найздіб- 
ніших членів КПСС публіч- 
но висловили своє незадо- 
волення цим станом, по- 
руч з непартійними інтелек- 
туалістами. Мораль членів 
упала й ідеологічний цинізм 
почав зростати. Багато бу- 
ло незадоволених з під- 
купств, а інші — з проводу. 
Як КҐБ так і війська, які 
були добре ознайомлені з 
винаходами Заходу у тех- 
нології, розуміли добре, що 
СССР йде до занепаду. Все- 
редині Компартія була пов- 
на ферменту з початком 
1980-их років. Академія на- 
ук, головний мозок Компар. 
тії, видала книжку, яка про- 
пагувала нові спроби еко- 
номічних реформ. В Грузії 
почалася перебудова в 1970- 
их роках, яку ввів Едуард 
Шеварнадзе, як голова Ко- 
муністичної партії Грузії. 

Після смерти Брежнєва в 
листопаді 1983 року пере- 
брав провід Андропов (го- 
резвісний архикаґебіст, що 
його уважають на Заході, 
„реформатором”^ і він на- 
чебто доручив Горбачову 
випрацювати пропозиції 
реформ економіки країни. 
Це, мовляв, дало Горбачо- 
ву можливість оточити себе 
до радниками-інте лекту аліо 
тами і поширити свою сітку 
реформістів у партійній іє- 
рархії. Горбачов незабаром 
став на чолі СССР, що дало 
йому дійсну можливість 
почати переведення ре- 
форм, які проголосив у 1985 
році, коли вже був голов- 
ним секретарем КПСС. 



це здійснити, Капеля му- 
сить мати поміч громади. 
Тому звертаємось до вас, 
які розуміють вагу хвилі та 
свідомі цього, що розбуд- 
ження та відсвіження націо- 
нальних почувань, які осяг- 
не капеля своїм співом бу- 
де мати благородні та сут- 
тєві наслідки. Поможіть 
покрити кошти кошти цієї 
концертової подорожі. Хай 
ваш шляхетний жест буде 
відповіддю на наше звер- 
нення, за який щиросердеч- 
но дякуємо з гори. 

Капеля виїжджає в Украї- 
ну 6-го червня і поверта- 
ється 24-го червня. 

Бенкет капелі відбудеть- 
ся в неділю 3-го лютого, 
о годині 2:30 по полудні 
в залі Українського Куль- 



турного Центру, 26601 Ра 
єн Рд., Воррен, Миш. 

В програмі включено вис- 
тугГКапелі Бандуристів. Да 
ток 50 дол. 

Категорії пожертв і при- 
вілеї осіб, які зложать до- 
тації: жертводавець — від 
100 — 199 дол. 1 квиток да- 
ром на бенкет, добродій — 
200 — 499 2 квитки, меценат 
— від 500 — 999 дол. З квит- 
ки,, почесний член ■— від 
1,000 — 4,999 дол. 5 квитків, 
фундатор — від 5,000—? 
дол. 10 квитків. 

Жертводавці будуть по- 
міщені в концертовій про- 
грамі капелі в турне по Ук- 
раїні, як рівнож в пресі Аме- 
рики і Канади і місцевому 
радіо. 

За інформаціями слід те- 
лефонувати на число (З І З 4 ) 
271-1308. 

Андріям Блюй 

голова 



ПОДЯКА 



Складаємо нашу щиру подяку 

родині, приятелям і знайомим за вислови співчуття 
та участь у похоронах 
нашого дорогого СИНА 

бл. п. 

Богдана Сперкача 

Дякуємо парохові української католицької церкви 
Успенння Пречистої Діви Марії в Маямі о. шамбелянові 
Іванові Стевенському за похоронні відправи та прощальну 
промову в церкві. 

Наша глибока подяка Ірині Ракуш, Іванні Яремко та 
д-рові Миколі Чировському за прощальні слова від україн- 
ських організацій при домовині, хористам за спів та 
приятелям за квіти й пожертви на Служби Божі. 

Сердечна подяка 368-му Відділові УНСоюзу в Маямі за 
зорганізування тризни та переведенні її при співучасті 
Українського Національного Хору та Відділу УККА в Гол- 
ливуд, Фпа. Рівнож дякуємо Любі Маринюк й Ірині Трач за 
теплі слова про нашого дорогого покійного та за переве- 
дення збірки на „Фонд Допомоги Дітям Чорнобиля” в па- 
м’ять нашого незабутнього Богдана. Хай Господь 
винагородить усіх благородних жертводавців. 

На „Фонд Допомоги Дітям Чорнобиля” зложили: 100 
дол. — Іванна й Борис Сперкач, д-р Неоніля Сидор; 50 дол. — 
Ірина й Любомир Трачі; 25 дол. — Андрій і Люба Маринкжи, 
Богдан і Наталія Перфецькі; 20 дол. — Михайло й Ольга 
Болюхи, Ольга Дрозд, Анна Івашко, Ірина Ракуш, 
Апександер Ротелемінґ, Мирослава Тершаковець; 15 дол. — 
д-р Микола й Іванна Чировські; 10 дол. — Іванка Бліхарська, 
Ольга Бульба, С. Бовсер, Мирон і Оксана Иачкиновичі, Єва 
Лужняк, Лія ЛяПлянте, Ярослава Терлецька; 5 дол. — Бані 
Берман, Анна Ждан, Мерцедес Ґарсія, М. Кінґ, Ріта Ледд, 
Марія Майнич, Вікторія Серра, Роберт Філафіян. Разом 
545 дол. 

Ще раз щиросердечне спасибі всім за піддержку та по- 



міч. 



ІВАННА та БОРИС СПЕРКАЧІ 




Ділимося сумною вісткою з приятелями і знайомими, 
що в п’ятницю, 11-го січня 1991 р. відійшла у вічність 
в Івано-Франківському на Україні 
наша дорога 
СЕСТРА і МАМА 

бл. п. 

МАРІЯ САЛЕВИЧ 
КОНДРАТ 

Залишені у глибокому смутку: 
сестри — 

ОЛЬГА САЛЕВИЧ МАРТИНЮК, 
Вроцлав, Польща 

СОФІЯ САЛЕВИЧ ДІФРЕНКО з родиною, 
Ню Гейвен, ЗСА 

ОЛЕКСАНДРА САЛЕВИЧ КІНАЛЬ і син 
ГІЛЯР, Ендрич, Па., ЗСА 
брати — 

ГРИЦЬ САЛЕВИЧ з родиною, 

Львів, Україна 

РОМАН САЛЕВИЧ і син ЮРІЙ, 
Івано-Франківськ, Україна 
Просимо про молитви за душу покійної. 




Ділимося сумною вісткою, що в середу, 23-го січня 1991 р. 
відійшла у вічність по довгій й тяжкій недузі 
на 71-му році життя 
наша найдорожча 

ДРУЖИНА, МАМА, БАБЦЯ і СЕСТРА 

бл. п. 

ІРЕНА ЛЯЛЬКА 
БЕРЕЗОВСЬКА 

ПАНАХИДА в п'ятницю, 25-го січня 1991 р. о год. 7:30 веч. 
в похоронному заведенні Зсгіп Зепко, 213-215 ВесИогсі Аує., 

ПОХОРОН в суботу, 26-го січня 1991 р. о год. 9-ій ранку 
з похоронного заведення до церкви св. Духа при ИогИі 51П 
Зігееі & ВесІІогсі & Огіддз Аує., Вгоокіуп, Й.У., а опісля тлінні 
останки спочинуть на цвинтарі Ноіу Зрігії, СатрЬеІІ НаІІ, N. V. 
У глибокому смутку: 

муж — ЯРОСЛАВ 

сини — АНДРІЙ і ОМЕЛЯН з родинами 
сестра — СОНЯ БІСИК з мужем 
АЛЕКСАНДРОМ і дітьми 
сестри в Україні — 

ОЛЯ з родиною 
МИРОСЛАВА з родиною 
та ближча і дальша родина в Америці 

й Україні 




4. 



СВОБОДА, П’ЯТНИЦЯ, 25-го СІЧНЯ 1991 



Ч. 16. 



Вісті з Оттави 



Оттавський осередок На- 
укового Товариства ім. Шев 
ченка та Інститут ім. Ан- 
дрея Шептицького (при уні- 
верситеті св. Павла в Отта- 
ві) влаштували в Українсь- 
кій Духовній Семінарій св. 
Духа зустріч з д-ром Воло- 
димиром Мокрим, дирек- 
тором фундації ім. Володи- 
мира Великого в Кракові та 
послом до польського пар- 
ламенту. Зустріч відбулася 
в понеділок, 10-го грудня 
1990 року, під час якої д-р 
Мокрий розказав про сучас- 
ні польсько-українські сто- 
сунки та про зусилля укра- 
їнської суспільносте відзис- 
кати елементарні права, 
яких вона була позбавлена 
на протязі цілого повоєн- 
ного періоду. 

Д-р Мокрий прочитав ці- 
каві документи, які свід- 
чать про ставлення тепе- 
рішнього президента Поль- 
щі, Лєха Валенси, до Укра- 
їни. В свому привіті до 2-го 
З’їзду Народного Руху Ук- 
раїни в Києві Валенса ска- 
зав: „З великою увагою слід 
куємо в Польщі за розвит- 
ком подій у вашій країні й 
вашими поступами на до- 
розі до національного са- 
мовизначення. Громадсь- 
кий комітет, який я очо- 
люю, прийняв постанову, в 
якій визнає декларацію про 
суверенітет України з 16-го 
липня 1990 року в надії, що 
факт цей стане важливим 
кроком на дорозі до неза- 
лежної України”. 

В іншому листі, в якому 
кандидат на президента Л. 
Валенса відповідає на запи- 
тання про його ставлення 
до національних меншин у 
Польщі, він заявляє: „Як 
президент Річипосполитої 
Польської буду стреміти до 
поправи політичного і сус- 
пільного статусу всіх націо- 
нальних меншин у Поль- 
щі. Вважаю, що після ухва- 
ли польського сенату, який 
засудив акцію „Вісла” з 
1947 року, належить розпо- 
чати відповідні законні ак- 
ції для направлення кривл. 
заподіяних українському 
суспільству, супроти яко- 
го комуністичні власті зас- 
тосували засаду збірної від- 
повідальносте”. 

Проф. Мокрий звернув- 
ся до українців Канади і 
Америки зі закликом допо- 
могти фінансово в розбу- 
дові св. Володимира в Кра- 
кові. 



Канадське Товариство 
Прихильників Народного 
Руху України в Оттаві влаш 
тувало у вівторок, 11-го 



грудня 1990 року, доповідь 
екзекутивного секретаря 
„Зеленого Світу” д-ра Юрія 
Міщенка на тему „Сучасні 
проблеми екології Украї- 
ни". 

Д-р Міщенко стисло і 
промовисто розказав про 
жахливу екологічну ситуа- 
цію нашої батьківщини, яка 
в наслідок злочинної госпо- 
дарки більшевиків, стала чи 
не найбільш забрудненою 
державою Европи. Крім 
катастрофічних наслідків 
чорнобильської катастро- 
фи, українські поля, ріки і 
навіть Чорне море стали 
настільки забрудненими, 
що буде необхідно десяти- 
літтями працювати над їх 
очищеннями. 

Наступного дня д-р Мі- 
щенко мав кілька зустрі- 
чей з канадськими держав- 
ними і суспільними діяча- 
ми, які особливо зацікавле- 
ні екологією. 



В неділю, 16-го грудня 1990 
року. Товариство Українсь- 
ких Канадських Професіо- 
налістів і Підприємців влаш 
тувало урочисте прийняття 
в честь новоіменованого ге- 
нерального консула Канади 
в Києві, Нестора Ґайовсь- 
кого, який прибув на це при- 
йняття' з дружиною Телею і 
мамою Іриною, яка доне- 
давна викладала українсь- 
ку мову в одній зі шкіл у 
Вінніпегу. 

Прийняття відбулося в 
гарному приміщенні ресто- 
рану Державного центру 
мистецтва. Н. Ґайовський 
детально і дотепно розка- 
зав про труднощі, з якими 
канадські власті зустріча- 
лись під час переговорів 
відносно приміщення і пра- 
ці консульства. Нарешті 
вдалося канадцям отрима- 
ти будинок, в якому раніше 
знаходився консулят Схід- 
ньої Німеччини. Це. вели- 
кий будинок в гарній і дос- 
тупній околиці столиці Ук- 
раїни, який, одначе, вимага- 
тиме досить великого ре- 
монту. Новоіменований 
консул плянує бути в Киє- 
ві в кінці січня ц. р., щоб 
особисто доглядати за цим 
ремонтом, шукати примі- 
щення для своєї сім’ї і для 
канадських службовців та 
ангажувати місцевих робіт- 
ників для консульства. Н. 
Ґайовський сподівається, 
що консульство розпічне 
свою працю в Києві влітку 
1991 року. 

Степан Яворський 



КАЛЕНДАР УКРАЇНСЬКОЇ 
ДИТИНИ НА 1991 РІК 

Кольоровий, багато ілюстрований, безліч віршиків, казок, 
загадок, приповідок, пісень, молитов, розваг-ігор, тощо. За- 
значені теж дати важливіших церковних свят та історично- 
національних подій за сезоновими циклами. Ціна 10.00 доп. 
Можна набувати у книгарні Свободи. 

Мешканців стейту Ню Джерзі обов'язує долучити до ціни 
7% продажного стейтового податку. 




ЗМІНА АДРЕСИ 

До Адміністрації „Свободи” 

ЗО Мопідотегу $1гее1 ■ .Іегаву Сі!у, N.,1. 07302 

Прошу змінити мою адресу: 
„Свободи” □ „Українського Тижневика” □ 
„Веселки” □ 

Моя СТАРА АДРЕСА була: 

Число Відділу (якщо член УНС) 

Ім’я і прізвище 

Адреса 



Моя НОВА АДРЕСА така: 

Ім'я і прізвище 

Адреса 



На зміну адреси проситься 

ОБОВ’ЯЗКОВО ДОЛУЧИТИ $1 .00 . 
ПЕРЕВЕДЕННЯ ЗМІНИ АДРЕСИ ТРИВАЄ ВІД 1-2 ТИЖНІВ 



Відзначено першу річницю смерти 
Президента УНР 




Біля могили покійного Президента (зліва) Гельга Лівиць- 
ка, Іван Самійленко і Діна Самійленко. 



У неділю, 23-го грудня 
1990 року, заходами Уряду 
УНР в екзилі була відправ- 
лена в церкві-пам’ятнику св. 
Андрія в Бавнд Бруку собор 
на Панахида по св. п. Мико- 
лі А. Лівицькому, Президен 
тові УНРеспубліки в екзилі. 

Соборну Панахиду рчоли 
ли Владика Паїсій та насто- 
ятель цієї церкви, прото- 
пресвітер Артемій Селепи- 
на в сослуженні трьох свя- 
щеників і двох дияконів на 
чолі з митр, протодияко- 
ном о. Поліщуком. 

У переповненій вщерть 
церкві прекрасно співав чу- 
довий хор під керівництвом 
відомого диригента Тараса 
Павловського. Представни 
ки ріжних українських вете- 
ранських формацій у ЗСА 
на чолі з кап. Осипом Тру- 
шем, тримаючи свої прапо- 
ри, стояли на стійці. Перед 
ними тримали державні пра 
пори — України і ЗСА піс- 
ланці від УНДС. 

Панахида закінчилась 
надзвичайно чутливою і 
і глибокою змістом промо- 
вою про небіжчика, виголо- 
шена Владикою Паїсієм та 
співом „Вічная пам’ять”. 

Після соборної Панахиди 
в залі сестриць відбувся 
поминальний обід. За голов 
ним столом засіло духовен 
ство на чолі з Владикою 
Паїсієм, вдовою небіжчика 
Гельґою Лівицькою, при- 
сутні були члени Уряду і 
його голова, проф. Іван 
Самійленко. Обід започат- 
ковано молитвою, що її 
прочитали о. Селепина і 
Владика Паїсій. 

Під час обіду перше сло- 
во виголосив голова Уряду 
УНР в екзилі І. Самійленко. 



Головним мотивом його 
слова була втрата дорадни- 
ка і друга одної ідеї та його 
незламна віра в невмирущу 
ідею УНР, доказом чого є 
сучасна Україна. Потім про 
мовляв о. Селепина, згадав 
ши спільні студентські роки 
з М. Лівицьким ще у Варша 
ві. Д-р Степан Ворох розпо- 
вів про співпрацю в громад 
ській ділянці. Голова УД- 
РП на ЗСА і член Урядуінж. 
Юрій Іхтяров зупинився на 
останнім періоді життя Пре 
зидента. Заступник голови 
Централі УНДС і голова 
Т-ва Нащадків Революції, 
інж. П. Лимаренко, розпо- 
вів про покійного близько- 
го до його батьків ще з часів 
його дитинства. Цінне сло- 
во виголосив в імени україн 
ських комбатантів Осип 
Труш та інші. 

На закінчення слово подя 
ки від вдови Президента Г. 
Лівицької, Президента УНР 
Миколи Плав’юка і Уряду 
УНР виголосив голова 
Уряду І. Самійленко. Він 
дякував сердечно Владиці 
Паїсієві, о. Селепині, о. По- 
ліщуку та всьому духовенст 
ву, диригентові хору, вете- 
ранам і кап. О. Трушеві та 
всім іншим, що взяли участь 
у Панахиді. Молитвою і 
спільним „Вічная пам’ять” 
закінчено поминальний обід. 
Учасники склали щедру по- 
жертву на пам’ятник Пре- 
зидентові, а близькі друзі 
Президента разом з вдовою 
відвідали могилу, удекоро- 
вану вінком від ДЦ і кити- 
цями рож від його дружи- 



ПОВІДОМЛЕННЯ 

Український Народний Дім 
в Ірвінґтоні, Н. Дж. 

140 Проспект авеню, Ірвінґтон, Н. Дж. 

Цим повідомляємо всіх Членів 
Українського Народного Дому в Ірвінґтоні, Н. Дж., що 

РІЧНІ ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ 

відбудуться 

в неділю, 10-го лютого 1991 року 
початок о годині 4-ій по пол. у власному домі, 

із звичайним порядком нарад. 

У випадку присутности недостатньої кількости членів вима- 
ганої статутом, Загальні Збори почнуться півгодини пізніше, 
при якій небудь кількости присутніх і будуть празосипьні. 

За Управу УНД: 

Юрій Торбин Маріян Кормило 

(голова) (секретар) 



„Сховище” — перед очима світу! 



Заля бібліотеки ім. Симо- 
на Петлюри в Парижі була 
вже заповнена в" п’ятницю, 
23-го листопада 1990 р. і всі 
нетерпляче чекали прибут- 
тя, для зустрічі з Українсь- 
ким Парижем, української 
делегації з Києва, першої 
офіційної делегації зовніш- 
ніх справ сучасної України 
на Гельсінкську конферен- 
цію в Парижі. Раптом за- 
дзвонив телефон. Це кіно- 
режисер і реалізатор Ліля 
Олівіє-Огієнко повідомля- 
ла директора бібліотеки 
про відзначення и першого 
фільму „Сховище” на 4-му 
Міжнародному фестивалі 
історичних фільмів в Пари- 
жі, що відбувався того са- 
мого тижня і оце щойно 
закінчився. 

Була 6:30, три години пе- 
ред офіційним оголошен- 
ням вислідів, але вістку 
якось прозрадило жюрі і во- 
на миттю облетіла весь за- 
цікавлений Париж: фільм 
„Сховище” нашої земляч- 
ки одержав другу премію. 
Срібного Орла (першою на- 
городою був Золотий Орел) 
Беручи до уваги тільки кіль- 
карічне перебування пані 
Ділі у Парижі, відзначення 
є дуже поважним і воно їй 
заповідає блискучу кінема- 
тографічну майбутність. 

Прояв цей нашого кіне- 
матографічного мистця пе- 
ред світом не є його пер- 
шим кроком. Ліля мас у цій 
ділянці солідну освіту і дос- 
від. Перед тим як поступи- 
ти в інститут кінематогра- 
фії у Москві, вона ознайо- 
милася з тим мистецтвом 
у кіностудії документаль- 
ного фільму в Києві, де во- 
на проживала, а закінчив- 
ши згаданий інститут, вер- 
тається у Київ, знов у цю 
кіностудію. Рівночасно вик- 
ладає в театральному інсти- 
туті ім. Карпенка-Карого 
на факультеті кінематогра- 
фії в ділянці монтажу. 

В Києві вона робить свої 
перші значніші кроки, але 
скоро доходить до переко- 
нання, що крил мистецьких 
їй не вдасться тут розпру- 
жити. Надто великий за- 
тиск на всі ділянки україн- 
ської культури. А бажання 
ворушать творчий розум і 
не дають спокою душі. Мо- 
лодому мистцеві не лиша- 
ється нічого іншого, як ви- 
рушити знов на північ, у 
Москву, в осідок імперії, де 
творчі пориви менше галь- 
мують, ніж на периферій- 
ній Україні. 

Прибувши у Москву, Лі- 
ля вступає в інститут істо- 
рії мистецтва і завершує у 
ньому аспірантуру. Але хоч 
успішно виготовляє тезу і її 
захищає, ступеня кандида- 
та мистецьких наук їй не да- 
ють. Наукова колегія ін- 
ституту відзначила ідеї ро- 
боти вельми цікавими, але 
додала, що ,,...ці ідеї не 
можна розгорнути у філь- 
мах буржуазного мистец- 
тва Голлівуду”. Цей присуд 
колегії їй крил не зламав. 
Навпаки, Ліля з поривом 
пішла у творчу працю. 

Незабаром появляються 
її кілька документальних і 
художніх фільмів. Але коли 
Ліля, разом зі своїм одним 
учнем закінчила на Полтав- 
щині фільм, фоном для яко- 
го послужив твір Євгена Гу- 
цала „Жартували з Кате- 
риною”, тут знов з’явилось 
імператорське гальмо. У 
фільмі аж пашіло глибоки- 
ми подихами народної ку- 



САМЕ ТЕПЕР ПОРА ПЛЯНУВАТИ 
НА МАЙБУТНЄ! 

РОЗСУДЛИВІ ЛЮДИ, ТАКІ, ЯК ВИ, ПОВИННІ ПОРОБИТИ 
СТАРАННЯ, ЩОБ ЗАБЕЗПЕЧИТИ СОБІ МАЙБУТНІ ПРИ- 
БУТКИ, АЛЕ ТАКІ, НА ЯКІ МОЖНА ВПОВНІ РОЗРАХОВУ- 
ВАТИ І ЯКІ ЗАСТУПЛЯТЬ ВАШ ЗАРОБІТОК, ЯК ПІДЕТЕ НА 
ПЕНСІЮ. 

ПИШІТЬ АБО ТЕЛЕФОНУЙТЕ, ЩОБ ЗАСЯГНУТИ ДАЛЬШИХ 
ІНФОРМАЦІЯ ВІДНОСНО 

ПЕНСІЙНОЇ ГРАМОТИ УНСОЮЗУ, 

ЯКА ПЛАТИТЬ САМЕ ТЕПЕР 8 1/2% РІЧНО 
І ЯКІ Є ВІДРОЧЕНІ ВІД ОПОДАТКУВАННЯ. 



До: Українського Народного Союзу, Інк. 

Р.О. Вох 17А, Зегзеу Сі(у, ІМД. 07303. ТеІ. (201) 451-2200; 1-800-253-9862 

□ Прошу докладно поінформувати мене про ПЕНСІЙНУ ГРАМОТУ УНСОЮЗУ 

□ Я не є членом, але мені цікаво довідатися про життєве забезпечення УНС 

□ Для мене □ Для моєї рідні 

□ Прошу ближче поінформувати мене про 



Ім’я і прізвище 

Вулиця, або поштова скринка 

Місто Стейт/Провінція Поштове ч. ... 

Число домашнього телефону Число тел. в праці 

Мій вік Вік жінки/чоловіка Вік дітей .. 



льтури, бо мистець зумів 
відшкрябати з життя мілку 
полуду соцреалізму совєт- 
ської щоденщини і на гляда- 
ча війнуло вічною красою 
України, але яку ... безупин- 
но обкрадають. 

Режим вирішив, що гра 
тривала задовго. У кіносту- 
дію прийшов лист про забо- 
рону затруднення Ділі у 
всіх кіностудіях Совєтсь- 
кого Союзу. Це означало: 
покоритися та вихваляти 
соцреалізм або творити і 
інших умовах. Мистець схи 
ляється до вибору творчо- 
го життя і по якомусь часі 
опиняється в Парижі. 

У цьому місті можна від- 
дихнути на повні груди, але 
тут конкуренційна борня 
безгранична і вибитися на 
поверхню мистецького жит 
тя (та чи тільки мистецько- 
го!) можуть тільки ті, в ко- 
го променюють безгранич- 
но такі якості як знання, 
здібності, крицевий характер 
і вміння спілкувати з інши- 
ми. Здається, що Ліля ма- 
ла великий запас тих цін- 
ностей і вона почала працю- 
вати. 

Її нове прізвище дозволи- 
ло без труднощів на подо- 
рож в Україну і вона опини- 
лася у Львові, якого рані- 
ше мало знала. Увагу доку- 
менталіста привернула ре- 
альність Української Гре- 
ко-Католицької Церкви в 
катакомбах. Режим думав, 
що знищив остаточно 
цю церкву, примусом пере- 
вівши її на російське пра- 
вославіє, а вона, тим часом, 
продовжувала існувати з 
неприменшеною вірою і 
наснагою. Ця дія Церкви 
поляризує увагу Ділі Олі- 
віє-Огієнко і мистець вирі- 
шує їй присвятити свій но- 
вий фільм. 

Так народжується „Схо- 
вище”. Сховище віри у гли- 
бинах людських сердець. 
Це час, коли в Україні вже 
появляються зародки Руху 
з його розгалуженнями по 
всій країні і хоч режим ба- 
чить пляни Ділі, і хоч систе- 
ма намагається різними за- 
собами їх перекреслити, то 
це їй не вдається. Члени Ру- 
ху допомагають їй. Ліля і 
її робота стають невідділь- 
ною часткою народу. 

Хоч провідною ниткою фі- 
льму є життя і дія Церкви, 
то воно проходить 
безлюдному острові, а у 
плетиві людей, народу, 
одній частці України, на її 
західніх землях, які силою 
були прилучені в 1939 р. до 
Союзу. Фільм заторкує і цю 
проблему, даючи їй певні, 
невідомі дотепер, насвіт- 
лення. 

Працюючи якраз над 
цією останньою частиною 
фільму, Ліля звернулась 
минулого року до згаданої 
бібліотеки з проханням про 
деякі джерельні матеріяли. 
Її матеріяли їй були переда- 
ні, а згодом їх дуже ус- 
пішно коментував Назар 
Ясінчук, секретар Ради біб- 
ліотеки, даючи рівночасно 
мистцеві ряд важливих зау- 
ваг і пояснень. 

Коли після свого телефо- 
ну реалізатор фільму при- 
була у залю бібліотеки, бу- 
ло зроблено маленьку пе- 
рерву у зустрічі українсь- 
кої паризької громади з 
Дмитром Павличком, Іва- 
ном Драчем і Богданом Го- 
ринем і Ліля Олівіє-Огієн- 
ко поінформувала короте- 
нько про свою участь у фес- 
тивалі, про свій фільм і про 
його передачу Папі Іванові 
Павлові II. Лілю Папа при- 
вітав словами: „Слава Ук- 
раїні!” Теплу вдячність ми- 
стець висловила бібліотеці 
і Н. Ясінчукові за допомо- 
гу документами і комента- 
рями та передала по одно- 
му фільмові в Україну через 
парламентарну українську 
делегацію, бібліотеці ім. 
С. Петлюри і Н. Ясінчуко- 
ві. 

Довгі оплески залі були 
висловом теплої вдячнос- 
те кінорежисерові за и ве- 
льми великі труди і в ділян- 
ці української культури і ук- 
раїнської справи в загаль- 
ному. Вони були також га- 
рячою заохотою до даль- 
ших дерзань на цьому не- 
легкому, але преважливому 
полі. 

Василь Михальчук 



Марія Лівицька 

НА ГРАНІ ДВОХ 
ЕПОХ 

Стор. 355, ціна $10.00. 
ЗУОВСЮА ВООК 5ТОЯЕ 
ЗО Мопідотегу Зігееі 
Іегзеу Сіїу, N.3. 07302 

в стейту Ню Джерзі обо- 



Загальні збори Пластової 

Станиці в Чію Йорку 



У неділю, 2-го грудня, 
відбулися 42-гі загальні збо 
£и Пластової Станиці в Ню 
Норку. Збори відкрив ста- 
ничний пл, сен. Олексій П’я- 
сецький молитвою і плас- 
товим гимном. Присутні 
вшанували хвилинною мов 
чайкою пам’яті, померлих 
членів станиці — пл. сен. 
Галину Скорецьку і пл. сен. 
Остапа Барана, які відій- 
шли на вічну ватру в остан- 
ньому році. Всі присутні 
одержали видрукувані зві- 
ти з діяльности окремих ді- 
ловодів станиці і після ви- 
бору президії відчитано по- 
рядок нарад. 

Збори проводив предсід- 
ник пл. сен. Володимир Кор 
нага, які протоколували два! 
писарі — ст. пл. Ярина Фе- 
ренцевич і ст. пл. Галя Ку- 
зишин. Від Крайової Плас- 
тової Старшини був присут 
ній ст. пл. Всеволод Ониш- 
кевич. 

Відчитано і прийнято про 
токол з минулорічних за- 
гальних зборів Станиці. Від 
станичної старшини звіту- 
вав станичний пл. сен. Олек- 
сій П’ясецький, який корот- 
ко розповів про виховну 
працю Станиці і з признан- 
ням висловився про вихов- 
ників, які з посвятою вико- 
нують свої обов’язки. Од- 
нак він додав, що загально 
старше пластунство вияв- 
ляє мало зацікавлення пра- 
цею Станиці і рідко бере 
участь в станичній програ- 
мі. 

Тому що всі звіти були 
надруковані, крім станич- 
ного, ніхто зі станичної 
старшини не звітував. Го- 
лова Станичної Ради ст. пл. 
Оксана Куровйцька, яка 
провела контролю діяль- 
ности уступаючої старши- 
ни звітувала, що станична 
старшина працювала доб- 
ре і заслужила на признан- 
ня за свою діяльність. 

У запитах і дискусій над 
звітами порушено пробле- 
ми, зв’язані з виховною 
працею. Особливо бракує 
співпраці деяких батьків, 
викликає занепокоєння бай 
дужість щодо плекання ук- 
раїнської мови, прищеплю- 
вання її їхнім дітям. 

На пропозицію голови 
Станичної Ради уступаю- 
чій Станичній Старшині 
уділено абсолюторію з при- 
знанням. Г олова номіна- 



ційної комісії пл. сен. Мот- 
ря Мілянич прочитала 
склад нової Станичної Стар 
шини, який подала для го- 
лосування. Вибрано нову 
Станичну Старшину в тако- 
му складі: станичний — пл. 
сен. Олексій П’ясецький, 2- 
ий заступник — ст. пл. Маґ- 
да Гойдиш, писарі — ст. пл. 
Арета Підвербецька і пл. 
сен. Оксана Кіналь, скарб- 
ник — ст пл. Оксана Ярема, 
референт преси — ст. пл. Га 
ля Кузишин, референт та- 
борів — ст. пл. Роман Кос- 
тюк, референти коляди — 
ст. пл. Ліда Ґной і ст. пл. 
Ярина Ференцевич, біблі- 
отекар — пл. сен Оля Ґ ной. 

Пости 1-го заступника 
станичного, референта спор 
ту, господаря та хронікаря 
будуть доповнені якнай- 
скорше. 

До Станичної Ради ввій- 
шли пл. сен. Ірена Куро- 
вицька, пл. сен. Володимир 
Корнага і пл. сен. Ярос- 
лав Оберишин. Рішено ко- 
оптувати ще двох членів 
Ради зі старшого пластун- 
ства. 

В майбутньому загальні 
збори будуть відбуватися 
в травні, а не в грудні, щоб 
в той спосіб не переривати 
тяглости праці станиці в зи- 
мових місяцях. Нова Ста- 
нична Старшина буде пра- 
цювати до травня 1991 р., 
коли відбудуться нові за- 
гальні збори. 

Збори закрив' предсідник 
пл. сен. Володимир Корна- 
га, після чого всі присутні 
відспівали гимн закарпат- 
ських пластунів. 

Ст. пл. Галя Кузишин, 

референт преси 

МИХАЙЛО, А НЕ 
МИКОЛА 

В репортажі про „Вшану- 
вання Патріярха Мстисла- 
ва” („Свобода” з 27-го груд 
ня 1990 року), авторка пода- 
ла ім’я президента УВАН, 
як Микола Борецький, а 
має бути д-р Михайло Бо- 
рецький. — Ред. 



ЗБОРИ 

ВІДДІЛІВ УНС 



відійшли 

• від нас • 



АДАМ ЦІЗДИН, член і секретар 
55-го Відділу УНС ім. св. МихаІ- 
ла в Балтиморі, Мд. помер 16-го 
грудня 1990 року на 69-му році 
життя. Нар. 17-го вересня 1921 
року я селі Труханіе, Україна. 
Членом УНС став 1949 року. 
Залишив у смутку дружину Ан- 
ну, сина Мирослава з родиною І 
дочку Маріянну. Похорон відбув- 
ся 20-го грудня 1990 року на 
цвинтарі св. Михаїпа в Балти- 
морі, Мд. 

Вічна Йому Пам’ятьІ 

Секретар 



НЕДІЛЯ, 

17-го ЛЮТОГО 1991 р. 
Аестінтовн, Огайо. Річні загаль- 
ні збори св. Івана Хрестителя 
230 Відд. о год. 4-ій по пол. в 
церковній залі св. Анни при 4310 
Кігк Воасі. Просимо всіх членів 
прибути на збори. 




Уогк, ІЧ.У. 10009 
ТеІ.: (212) 473-3550 

ПО ГУРТОВИХ ЦІНАХ: нитки ДМЦ, 
різного роду матеріяли для іиши- 
вання, канви, книжки з українськи- 
ми азорами, і т. п. а Арці. 



ПРАЦЯ 



ВАСИЛЬ СЕМКІВ, член УНС 
і секретар 379-го Відд. їм. св. 
Юрія в Чикаго, Ілл., помер 18-го 
листопада 1990 року на 70-му 
році життя. Нар. 9-го червня 
1920 року в Чикаго, Ілл. Членом 
УНС став 1938 року. Залишив у 
смутку сестру Анну Деметро, 
племінницю Мері Джейн Берґ- 
ман з мужем Ричардом І доч- 
кою НІкол та дальшу родину в 
Україні. Похорон відбувся 21-го 
листопада 1990 року на цвинта- 
рі св. Миколая в Чикаго, Ілл. 

Вічна Йому Пам’ять! 

Анна Деметро, секр. 



ПЕТРО СУКМАНОВСЬКИЙ, 
член УНС Відд. 304-го в Баффа- 
ло, Н.Й., помер 11-го листопада 
1990 року на 90-му році життя. 
Нар. 12-го липня 1900 року в 
Польщі. Членом УНС став 1935 
року. Залишив у смутку сина 
Івана, трьох внуків і шестеро 
правнуків. Похорон відбувся 
12-го листопада 1990 року на 
цвинтарі Гейт оф Гевен в Левіс- 
тон, Н.Дж. 

Вічна Йому Пам’ять! 

Марія І. Гнатик, секр. 



БОГДАН В. СПЕРКАЧ, член 
УНС Відд. 366-го ім М. Лисенка 
в Маямі, Фла., помер 6-го жовт- 
ня 1990 року на 35-му році жит- 
тя. Нар. 1955 року у Філадель- 
фії, Па. Членом УНС став 1976 
року. Залишив у смутку батьків 
Бориса й Іванну, чотирьох бра- 
тів і ближчу та дальшу родину а 
ЗСА, Канаді й Україні. Похорон 
відбувся 1 0-го жовтня 1 990 року 
на цвинтарі Матері Божої Мило- 
сердя в Маямі, Фла. 

Вічна Йому Пам’ять! 

Секретар 



Пошукуємо ЖІНКУ 

до легкої домашньої праці та 
опіки над дітьми шкільного ві- 
ку. Приватний покій з лазнич- 
кою. Прошу тел. вечером 

(201) 894-1895 



•ЕІШЕКАЬ ОІКЕСТОК8Ф 



ПЕТРО ЯРЕМА 

УКРАЇНСЬКИЙ 

ПОГРЕБНИК 

Займається похоронами 
в ВПОИХ, ВВООКІ.УМ, 
ЦЕ\Л/ УОВК і ОКОЛИЦЯХ 

ЛУІС НАЙҐРО — директор 
Родина ДМИТРИК 

Реїег ^гета 

129 ЕА5Т 7(Н 5ТКЕЕТ 
ІМЕУУ УОРК, И.У. 10009 
(212) 674-2568 



ІГП/Ш & ШУШ 

ІІКРАІМІАН 
РЦІЧЕКАІ. 0ІВЕСТ0К5 
ДІЙ сомшою 

Обслуга ЩИРА І ЧЕСНА 
Оиг Зетсез Аге АуаіІаЬІе 
Апуу^їіеге іп Це» Зегзеу 
Також займаємося похоро- 
нами на цвинтарі в Бавнд 
Бруку і перенесенням Тлін- 
них Останків з різних країн 

ииіои ГІЖРАІ. НОМЕ 

1600 Зіиууезапі Ауепие 
(согпег Зіапіеу Тегг.) 
ІІМІОМ. Ги. 07083 
(201) 964 4222